В Україні знову повернулися до ідеї масштабної пенсійної реформи: замість нинішньої формули пропонують бальну систему, спецпенсії винести в окреме бюджетне фінансування, а також запустити накопичувальний рівень. Водночас ключові питання залишаються відкритими: скільки це коштуватиме державі, чи витримає бюджет зростання дотацій Пенсійному фонду і чи зможе реформа створити реальні стимули працювати "в білу" на тлі демографічних втрат та воєнних ризиків.
Щоб розібратися у темі, журналісти УНН поговорили зі старшим економістом Центру соціально-економічних досліджень CASE Україна Володимиром Дубровським.
Пенсійна реформа-2026: що саме хочуть змінити в Україні
Українська пенсійна система знову підходить до точки перезавантаження, але цього разу мова не лише про чергову індексацію чи "підтягування" мінімальної виплати. В обговорюваній у профільному міністерстві моделі одночасно змінюється механіка нарахування, логіка стимулів для платників ЄСВ і конфігурація ролі держави як гаранта.
Як пояснює Володимир Дубровський, "змінюється доволі багато і формула, яка зараз існує, й індексації з інфляцією. Впроваджується система балів".
Ключова ідея – зробити зв’язок між внеском і майбутньою пенсією "читабельнішим" та прогнозованішим, а також винести частину нинішніх зобов’язань держави за межі солідарної системи.
Балова система: спроба прив’язати пенсію до економіки, а не до політики
У розмові з УНН експерт пояснює: запропонований перехід до балів — це спроба переписати пенсійну формулу так, щоб вона не залежала від ручних рішень і постійних "латань" бюджету.
Людина за кожний свій внесок отримує певну кількість балів, які накопичуються, а під час виходу на пенсію вони наповнюються в залежності від середньої зарплати
Це важливий нюанс, адже середня зарплата в стабільній економіці може зростати швидше, ніж інфляція, тож система намагається "підв’язати" пенсію до продуктивності та легального фонду оплати праці. Але тут одразу виникає залежність від двох факторів, які у воєнній економіці не гарантовані: темпів відновлення і рівня тінізації.
Спецпенсії як окрема бюджетна програма: розділення потоків і політичний конфлікт
Другий великий блок, про який говорять у зв'язку зі впровадженням трикомпонентної пенсії, — це винесення спецпенсій із солідарної системи.
Старший економіст Центру соціально-економічних досліджень CASE Україна каже прямо:
"Державні програми так званих спецпенсій працюють як відкладений бонус для прокурорів, суддів".
Аргумент "за" – спецпенсії та пенсії військових мають фінансуватися як окрема державна програма, де гроші йдуть з бюджету за рахунок коштів відповідних міністерств, а не за рахунок Пенсійного фонду. Тобто йдеться не про скасування зобов’язань, а про зміну джерела фінансування і більш прозору політичну відповідальність.
Аргумент "проти" – це конфлікт інтересів із впливовими групами та ризик, що перенесення видатків у бюджет не зменшить витрати, а просто змінить "кишеню", з якої їх беруть. Для українців тут ключове питання: чи стане така бюджетизація спецпенсій реальною економією для солідарної системи, чи лише бухгалтерською перестановкою.
Мінімальна пенсія 6 тис. грн: на чому ґрунтуються розрахунки
Володимир Дубровський, відповідаючи на запитання про розрахунок розміру "мінімалки" та витрат на неї відповідає чесно: прицільно розрахунків не робив, але побоюється, що видатки з державного кошторису будуть все ж таки більшими, ніж суми, на які наразі розраховує Уряд.
Експерт припускає, що частину ефекту можуть дати саме зміни зі спецпенсіями, але й зауважує, що вони вже частково фінансуються через державний трансферт.
Для бюджету це означає одне: актуальне питання наразі не в тому, чи виникне взагалі кошторисний дефіцит, а в тому, наскільки зросте потреба в дотаціях Пенсійному фонду.
Джерела фінансування: ставка на зростання або на більші дотації
Говорячи про пенсійну реформу в Україні, експерт у галузі економіки Володимир Дубровський називає кілька сценаріїв.
Оптимістичний полягає у швидкому економічному зростанні в сукупності з детінізацією. Тоді теоретично дотації можна навіть зменшувати. Але базове очікування співрозмовника УНН інше.
Йдеться, більш за все про збільшення дотацій з бюджету, в тому числі дотацій на накопичувальну систему
Це ключова розвилка. Якщо бюджет і так функціонує в режимі значного дефіциту через війну, то будь-яке додаткове навантаження створює конкуренцію між соціальними видатками та оборонними й відновлювальними потребами. І саме тут реформа або має проявити економічну логіку (стимули для платників, розширення бази ЄСВ), або перетворитися для українців на черговий рахунок "за все хороше".
Накопичувальний рівень пенсій: інвестиції чи приховане фінансування держави?
Накопичувальну компоненту в Уряді подають як третій елемент, що має забезпечувати так звану "додаткову пенсію". Водночас Володимир Дубровський, коментуючи цей момент, застерігає:
"Якщо накопичувальний рівень фактично буде зосереджений у державному фонді, кошти можуть піти переважно в ОВДП, і тоді відсотки за цими інструментами стануть непрямим джерелом фінансування виплат".
Для ринку капіталу це теж не дрібниця. Якщо накопичувальні гроші "закольцьовуються" в держборг, система стає менш схожою на довгострокове інвестування в економіку і більше нагадує механізм бюджетної підтримки через борговий ринок. Формально це може діяти як фінансова дисципліна, але стратегічно – підмінює мету накопичень.
Чи мотивуватиме пенсійна реформа працювати "в білу"
Один із заявлених мотивів реформи – відновити відчуття справедливості: хто платить внески, той отримує помітно більше. І тут співрозмовник УНН прямо порівнює нову логіку з попередніми підвищеннями "мінімалки", які, за його словами, "призводили тільки до зрівнялівки".
Втім, він також вказує на проблему, яка може "з’їсти" половину стимулу для людини не отримувати "зарплату у конверті’: самозайняті та ФОПи, що платять ЄСВ із мінімальної зарплати, ризикують отримувати майже те саме, що й ті, хто не платив взагалі. моментом.
Тобто реформа може підсилити стимули для найманих працівників із "білою" зарплатою, але залишити відчутну несправедливість у сегменті мінімальних внесків. Для політики детінізації це слабке місце: саме там, де потрібен заохочувальний ефект, люди можуть не побачити вигоди.
Демографія та кредит довіри як головні ризики для пенсійної реформи
Найжорсткіша частина розмови з експертом Володимиром Дубровським стосувалася фундадаментальної проблеми солідарних систем у країні зі скороченням населення. Економіст пояснює це через внутрішній відсоток (internal rate of return).
IRR можна застосовувати до солідарної пенсійної системи як до "угоди" між людиною і державою: ви платите внески зараз, а потім отримуєте пенсію. Якщо демографія погіршується (менше платників на одного пенсіонера) або правила часто змінюються, "внутрішня дохідність" таких внесків може бути низькою, а інколи навіть від’ємною в сфері реальної купівельної спроможності.
Тут Дубровський підкреслює окремо: IRR у певних сценаріях в Україні був негативним або нижчим за депозити ще до повномасштабного вторгнення.
Після війни ситуація ускладнилася міграцією та демографічними втратами. І як це буде працювати, ніхто не може сказати
Другий системний ризик – довіра до держави як гаранта. Тут економіст говорить про репутацію та досвід знецінення заощаджень, а також про необхідність макроекономічної стабільності та стабільності правил гри. Без цього будь-яка реформа з балами й фондами буде сприйматися як чергова конструкція на папері, яку потім перепишуть під бюджетним тиском.
Військовий фактор, або чому нинішній баланс Пенсійного фонду частково штучний
Окремо експерт виділяє пояснення, яке часто випадає з публічних дискусій: зараз баланс Пенсійного фонду значною мірою підтримується внесками, що сплачуються з виплат військовим, і це названа неявна дотація.
Цей ефект тимчасовий. Після завершення війни кількість військових та структура виплат зміняться, і система повинна буде витримати перехідний період без цього підпору. Власне тому реформа не може бути зведена лише до нової формули: вона має передбачати, як перекрити майбутню діру в надходженнях без нескінченного збільшення бюджетних трансфертів.
У підсумку Володимир Дубровський каже, що в поточній логіці реформи є раціональне зерно: балова система може підвищити прозорість, відокремлення спецпенсій здатне зробити фінансування чеснішим, а накопичувальний рівень теоретично додає довгий горизонт планування. Але критичні ризики теж очевидні: фіскальне навантаження без оприлюдненої математики, загроза перетворення накопичень на інструмент фінансування держборгу, демографічне стискання та слабка довіра до державних гарантій.
Економічно ця реформа буде виправданою лише тоді, коли вона одночасно відповість на два питання: хто і скільки реально заплатить у найближчі 3 – 5 років, і чому громадяни мають повірити, що правила не змінять після першого ж бюджетного шторму. Люди помічають, коли їх годують обіцянками замість розрахунків.