Коли бойова модернізація стикається з радянськими стандартами, результат може бути неочікувано руйнівним. Так, два модернізовані гелікоптери втратили озброєння через технічні суперечки, арешти та відсутність державної управлінської комунікації. Це не просто збій – це симптом глибоких прогалин в оборонній системі, які можуть мати реальні наслідки для фронту, пише УНН.
Техніка з минулого, яка тримає сьогодення
Уже понад десять років українське військо воює на техніці, що дісталася у спадок від Радянського Союзу. Попри свій вік, гелікоптери Мі-8, БМП, танки та інші одиниці озброєння залишаються основою бойового потенціалу армії. З початком повномасштабного вторгнення їхнє значення лише зросло. Усе, що літає, їздить і стріляє, - буквально на вагу золота.
Та щоб ця техніка могла залишатися в строю, її потрібно не просто підтримувати – а системно оновлювати: ремонтувати, переоснащувати, адаптувати до сучасного бою. Ідеться про зв'язок, наведення, системи захисту – критичні компоненти, без яких навіть потужна платформа втрачає бойову ефективність.
Особливо це актуально для армійської авіації, яка виконує найнебезпечніші завдання, які, за словами командувача Армійської авіації України Збройних Сил України Павла Бардакова дуже широкі – від підтримки наземних підрозділів, медичної евакуації, доставки вантажів до задач протиповітряної оборони. В одному з інтерв'ю він також зазначив, що наразі Україна навіть не розглядає варіант відмови від радянської техніки.
"Навіть такої думки немає, щоб відмовитись. Як ми можемо відмовитись? Прийшли F-16, прийшли Mirage. Усе одно працюють всі разом. І МіГ-29, Су-27. Усі літають. Тому що задач не буде менше", – зазначив Бардаков.
І щоби гвинтокрили були не просто в небі, а ефективно діяли – необхідне комплексне відновлення їхніх бойових систем. Але це завдання складне не лише технічно. Дефіцит оригінальних запчастин, воєнна логістика, постійні зміни у нормативному полі, нестабільне фінансування – усе це створює замкнене коло.
У таких умовах знайти тих, хто готовий братися за найскладнішу техніку, – рідкість.
Контракти на межі можливого
Серед небагатьох компаній, які беруться за модернізацію застарілої авіаційної техніки, особливе місце посідає українська компанія ТОВ НВФ "МС АВІА-ГРЕЙД". Вона спеціалізується на глибокому оновленні бойових гелікоптерів типу Мі-8, які незамінні для армійської авіації та щодня виконують десятки бойових завдань – часто буквально на межі можливого.
У грудні 2022 року, на запит армійської авіації, між державою та "МС АВІА-ГРЕЙД" був укладений контракт на модернізацію десяти одиниць авіаційної техніки. Основний акцент був зроблений на відновлення систем озброєння, щоб вертольоти могли знову виконувати бойові завдання.
Однак у березні 2023 року, через обмежене фінансування, контракт було переглянуто - з нього виключили шість гелікоптерів. Попри скорочення обсягів, компанія зберегла зобов’язання щодо решти чотирьох машин. Роботи розпочались у липні 2023 року після попередньої оплати, і вже до кінця листопада модернізацію трьох вертольотів було завершено. Четверту машину, через форс-мажорні обставини, передано замовнику у грудні.
Паралельно, у листопаді 2023 року, був укладений ще один контракт з "АВІА-ГРЕЙД" – цього разу на відновлення озброєння ще п’яти вертольотів Мі-8МТ/МТВ. Підстава – повторна закупівля по тих одиницях техніки, які раніше були виключені з первинної угоди. Усі роботи були успішно завершені до 30 липня 2024 року, після чого гелікоптери були передані експлуатантам.
Гвинтокрили без зброї: як технічна плутанина перетворила бойову модернізацію на загрозу для армії
Два гелікоптери Мі-8МТ, про модернізацію яких йшлося у попередньому блоці, опинилися в центрі конфлікту, що поставив під загрозу не лише їхню боєготовність, а й довіру до механізмів технічної співпраці в оборонній сфері.
Обидві машини пройшли глибоку модернізацію на потужностях компанії "МС Авіа-Грейд" – на них було встановлено системи озброєння, захисту, бортову електроніку, ферми балкових тримачів, а також комплекси АДРОС КТ і КУВ, що забезпечують захист від керованих ракет. Обладнання закуповувалося через Prozorro, відповідало чинному українському законодавству і пройшло військову прийомку. Один із гвинтокрилів успішно налітав понад 80 годин у бойових умовах без жодних технічних зауважень, інший перебував на бойовому чергуванні.
Після вичерпання міжремонтного ресурсу обидва вертольоти було передано для виконання робіт з капітального ремонту.
"Вертольоти передали на капітальний ремонт, щоб отримати новий міжремонтний ресурс: 2 000 годин або 8 років експлуатації. Відповідно до контракту, ми несемо гарантійні зобов'язання за своє обладнання", – зазначили представники "МС АВІА-ГРЕЙД". Саме тоді розпочалась нова, несподівана фаза історії.
Компанію-виконавця не допустили до процесу рекламації, попри те, що саме вона несла гарантійні зобов’язання за встановлене обладнання. У процесі ремонту без її участі було демонтовано бойове оснащення, зокрема – балкові ферми для озброєння, що є ключовими для виконання бойових завдань.
"Якщо компанію, яка виконувала попередній ремонт або модернізацію техніки, виключають із процесу технічного обстеження, виникає низка серйозних ризиків. По-перше, втрачається слідова інформація – саме виконавець має дані про технологію ремонту, замінені вузли, серійні номери агрегатів і виявлені раніше моменти. По-друге, може бути втрачений контекст при оцінці пошкоджень від експлуатації", – також наголошували в "МС АВІА-ГРЕЙД".
Ще більш тривожним виглядає те, що під час оцінки демонтованих компонентів замість чинних українських стандартів застосовували радянські та російські "ГОСТи". Через таке порівняння новітні українські комплектуючі визнали невідповідними. Це стало підставою для кримінального провадження й арешту ключового обладнання – у розпал війни.
"Наше обладнання порівняли не з чинною документацією, а зі старими ГОСТами рф. Наприклад, щоб пояснити простою мовою, умовна гайка з монтажного комплекту з висотою 5 мм у нас передбачена чинною КД та ДСТУ-документацією, затвердженою у 2023 році. А у них – гайка висотою 10 мм, бо це радянський та російський стандарт. Через що було зроблено висновок, що деталі – "неаутентичні". Якщо керуватись такими критеріями, під сумнів можна поставити практично будь-яку сучасну модернізацію", – пояснюють в "МС Авіа-Грейд".
У компанії також підкреслили, що неодноразово зверталися до замовника робіт, експлуатуючої організації та підприємства, що виконувало капітальний ремонт повітряних суден з вимогою надати їм доступ до власного обладнання для виконання рекламаційних зобов’язань. Проте жодного дозволу на це не отримали. Як наслідок – компанія не має можливості захистити свою репутацію, а гелікоптери залишаються без ключових елементів озброєння.
Ситуація виглядає парадоксально: два вертольоти, які пройшли модернізацію, відпрацювали бойовий ресурс і успішно виконували завдання, у результаті капітального ремонту можуть повернутись до війська в гіршому технічному стані, ніж до ремонту – без озброєння.
Це не просто технічна помилка – це втрата бойових можливостей у критичний для країни період. Термін виконання капітального ремонту та повернення суден у боєготовому стані сплив 30 червня 2025 року. Наразі жодного підтвердження про відновлення повної боєздатності гвинтокрилів немає.
УНН направив низку інформаційних запитів до різних інституцій, у тому числі Збройних сил та Міністерства оборони України, щоб з’ясувати, що саме сталося з цими бойовими машинами. Однак на момент публікації матеріалу жодної відповіді редакція не отримала.
Висновки: модернізувати не означає перемогти
Ця історія – симптом глибших, системних проблем, які ставлять під загрозу боєздатність армії в умовах повномасштабної війни.
З одного боку – зусилля українських виробників, які беруть на себе відповідальність за складні модернізаційні проєкти, інвестують ресурси, беруть участь у публічних тендерах і працюють на результат. З іншого – брак взаємодії між інституціями, неузгодженість технічних регламентів, допуск до робіт без виробника, а врешті – абсурдна ситуація, коли сучасне українське обладнання оцінюють за стандартами радянської росії.
У результаті бойова техніка, замість посилення, проходить через роззброєння. А ті, хто взявся за модернізацію, – через криміналізацію.
На тлі гострої потреби фронту в озброєнні та техніці, Україна не може дозволити собі подібних втрат. Це не просто управлінська помилка. Це – прямий ризик для захисників, які розраховують на ефективну авіацію, і для всіх, хто чекає на зміцнення оборонної спроможності.
Наразі залишається відкритим головне питання: чи зможе система зробити висновки і перейти від внутрішніх протиріч – до спільної мети, де на першому місці стоятиме не форма, а результат, не бюрократія, а боєздатність.