Мобільний телефон співробітника спецслужби може містити інформацію, розголошення якої здатне поставити під загрозу життя агентів, зірвати секретні спецоперації та завдати шкоди національній безпеці держави. Українське законодавство передбачає спеціальні механізми захисту таких відомостей навіть під час слідчих дій у кримінальних провадженнях. Однак чи може необхідність убезпечити агентурну мережу виправдовувати знищення телефону перед обшуком? УНН разом з юристом Ростиславом Кравцем розбирався, які відомості охороняє закон, чи можуть детективи Національного антикорупційного бюро отримувати до них доступ та за яких умов дії співробітника спецслужби можуть бути визнані правомірними на прикладі справи генерал-майора Служби безпеки України Сергія Дуки.
НАБУ та САП 4 листопада оголосили про викриття ймовірної злочинної організації, учасників якої підозрюють у систематичному наданні неправомірної вигоди високопосадовцям правоохоронних органів за безперешкодну діяльність шахрайських кол-центрів та інших незаконних бізнесів.
Одним із фігурантів операції "Карфаген-2" став колишній перший заступник начальника Департаменту захисту національної державності, генерал-майор СБУ Сергій Дука. Йому інкримінують участь у злочинній організації. Сам генерал свою провину заперечує.
Під час засідання Вищого антикорупційного суду щодо обрання запобіжного заходу Сергію Дуці прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Микола Карась розповів про обставини обшуку в його будинку. За словами прокурора, поки детективи намагалися потрапити до приміщення, Дука розбивав мобільні телефони, а також пошкодив жорсткий диск.
Сторона захисту поставила під сумнів твердження слідства. Адвокат Дуки Юрій Сухов зазначив, що необхідно ще встановити, кому саме належали телефони та які докази містяться в тих пристроях.
Якщо припустити, що слова прокурора САП - правдива, постає питання: чи мав право генерал-майор, який був одним з тих, хто працював на захист національної державності і проводив спецоперації із залученням розгалуженої агентурної мережі на території ворога, діяти в межах законодавства і захищати інтереси держави під час обшуку?
Інформація, за яку агенти платять життям
Агентурна мережа є одним із найбільш чутливих елементів роботи спецслужб. Її ефективність залежить не лише від професійності оперативників, а й від здатності держави гарантувати конфіденційність людей, які погодилися співпрацювати з розвідкою та контррозвідкою.
Це особливо важливо в умовах повномасштабної війни, коли Україна проводить спецоперації на тимчасово окупованих територіях і в тилу росії. Викриття навіть одного джерела інформації може мати наслідки для цілої мережі, а також поставити під загрозу майбутні операції.
Ті, хто працює в тіні: як агентура СБУ робить можливими найскладніші спецоперації15.11.26, 10:06
За словами юриста Ростислава Кравця, законодавство України прямо визначає категорії інформації, що підлягають особливому захисту.
Розголошення інформації про агентурну мережу може поставити під загрозу життя агентів, зірвати спецоперації та фактично знищити роки роботи спецслужб. Є відповідний Закон України "Про державну таємницю", у статті 8 якого прямо визначено відомості, що належать до державної таємниці. Серед них – інформація про осіб, які співпрацюють або раніше співпрацювали з розвідкою, контррозвідкою чи оперативними підрозділами на конфіденційній основі,
До секретних відомостей, зокрема, можуть належати дані про особи агентів, їхні оперативні псевдоніми, канали зв'язку, характер завдань, результати спеціальних операцій та залучені сили й засоби.
Водночас, Кравець наголошує, що за кожним таким контактом можуть стояти люди, які працюють безпосередньо на території ворога.
"Викриття навіть одного джерела може призвести до його затримання, катувань або загибелі. Крім того, розкриття особи одного агента може поставити під загрозу всю мережу контактів, із якою він взаємодіяв", – пояснив юрист.
Чи можуть секретні дані зберігатися на мобільних телефонах
Використання телефонів у роботі спецслужб порушує окреме питання: де саме дозволено зберігати секретну інформацію та хто відповідає за її захист. Законодавство встановлює спеціальні вимоги до обробки, передачі та зберігання відомостей, що становлять державну таємницю. Звичайні смартфони та месенджери не можуть використовуватися для роботи з такими даними без дотримання встановлених вимог інформаційної безпеки.
"Державну таємницю не можна зберігати на звичайних незахищених смартфонах або передавати через незахищені месенджери. Секретну інформацію дозволено обробляти лише в інформаційних системах, які відповідають установленим вимогам захисту. Такі матеріали повинні перебувати на обліку відповідних режимно-секретних органів, а їх знищення відбувається за визначеною процедурою – комісійно, зі складанням відповідного акта", – пояснив Кравець.
Проте це не відміняє необхідності спілкування оперативника зі своїм джерелом. Як пояснив юрист, порушення встановленого порядку зберігання саме собою не означає, що відомості втрачають секретний характер. Навіть якщо інформація опинилася на особистому телефоні, її розголошення може становити загрозу національній безпеці.
Крайня необхідність: коли заподіяння шкоди може бути правомірним
Як вже згадувалося, питання збереження секретної інформації опинилося в центрі уваги в результаті обшуків у генерал-майора СБУ Сергія Дуки. Сторона захисту натякала, що з огляду на свою діяльність Дука має розгалужену агентурну мережу.
Не можна просто побачити пошкоджений телефон і зробити висновок, що людина намагалася приховати докази. Потрібно розуміти, що саме вона намагалася захистити, якими ризиками керувалася та чи були її побоювання обґрунтованими. Особливо якщо йдеться про керівника оперативного підрозділу, який міг відповідати за безпеку конкретних джерел інформації,
Одним із можливих правових аргументів у справі Дуки юрист називає статтю 39 Кримінального кодексу України, щодо стану крайньої необхідності.
Ця норма передбачає, що заподіяння шкоди інтересам правоохоронних органів за певних умов не є кримінальним правопорушенням, якщо такі дії були необхідні для усунення безпосередньої небезпеки, яку неможливо було усунути іншими засобами, і при цьому не було перевищено меж крайньої необхідності.
"Наприклад, якщо співробітник спецслужби має обґрунтовані підстави вважати, що отримання доступу до пристрою призведе до викриття агентів, які працюють на території ворога, і створить безпосередню загрозу їхньому життю, це може бути важливим аргументом захисту", – зазначив Кравець.
У випадку ймовірного пошкодження телефонів це означає, що суду доведеться оцінити, чи воно взагалі було, чи існувала реальна загроза викриття агентів, чи могли передбачені законом процедури забезпечити захист інформації та чи було пошкодження пристроїв необхідним способом запобігти небезпеці.
"Звичайно, для застосування крайньої необхідності потрібно довести, що небезпека була реальною та безпосередньою, а інших способів її усунути не існувало. Але саму можливість такого правового аргументу відкидати не можна. Особливо з огляду на специфіку роботи оперативних підрозділів, де іноді рішення доводиться ухвалювати в умовах обмеженого часу та потенційної загрози людському життю", – наголосив юрист.
Чи має право НАБУ вилучати телефони співробітників СБУ
Робота у спецслужбі не звільняє людину від кримінальної відповідальності та не дає імунітету від обшуків. Водночас слідчі дії щодо співробітників, які мають доступ до державної таємниці, потребують дотримання спеціальних процесуальних гарантій, а в разі вилучення якоїсь техніки - захисту даних.
Антикорупційні органи не можуть ігнорувати режим секретності лише тому, що відповідна інформація потенційно може мати доказове значення.
За словами Ростислава Кравця, співробітник спецслужби має право повідомити слідчих про наявність секретних відомостей на пристрої та порушити питання про забезпечення спеціального порядку роботи з ним.
Тобто співробітник спецслужби має законні підстави звернути увагу слідчих на те, що на пристрої може міститися державна таємниця, вимагати дотримання спеціальної процедури, опечатування пристрою та залучення представника режимно-секретного органу. І це не спроба перешкодити слідству. Навпаки, це законний механізм, покликаний не допустити розкриття інформації, яка може становити загрозу національній безпеці та життю людей,
При цьому конкретний порядок поводження з носієм залежить від його статусу, змісту інформації та процесуальних обставин вилучення.
Окрему увагу Кравець звертає на ризики витоку інформації з кримінальних проваджень. На його думку, публікація матеріалів слідства порушує питання про те, наскільки ефективно забезпечується захист відомостей, отриманих детективами НАБУ в рамках розслідування справ.
Я не можу стверджувати, що кожен такий витік безпосередньо організований НАБУ або його співробітниками. Але факт появи матеріалів кримінальних проваджень у публічному просторі потребує окремої правової оцінки. Якщо інформація вилучається під час обшуку, потрапляє до правоохоронного органу, а згодом з'являється в медіа, то потрібно встановити, хто саме мав до неї доступ, хто відповідав за її збереження та хто допустив розголошення,
Дії детективів НАБУ необхідно перевірити
На переконання Ростислава Кравця, юридична оцінка цього епізоду не повинна обмежуватися виключно поведінкою Сергія Дуки. Оскільки йдеться про керівника оперативного підрозділу СБУ, слідство має встановити, чи існували належні умови для захисту інформації, яка потенційно могла перебувати на його пристроях.
Я вважаю, що в цій справі потрібно досліджувати не лише поведінку Сергія Дуки, а й дії самого НАБУ. Чи були забезпечені належні умови для збереження секретної інформації? Чи мали всі особи, які отримували доступ до телефонів та їхнього вмісту, відповідні допуски? Чи дотримувалися процедури опечатування та вилучення? Чи не потрапили матеріали, які могли становити державну таємницю, до сторонніх осіб? І найголовніше – чи не було створено реальної загрози для агентів, які співпрацювали з українськими спецслужбами?
Юрист також звертає увагу на можливість конфлікту між НАБУ і СБУ. Це також могло впливати на перебіг розслідування і потребує перевірки.
Варто зазначити, що Сергій Дука раніше назвав кримінальну справу проти нього помстою керівництва антикорупційних органів. За словами генерал-майора СБУ, саме він займався документуванням корупційних злочинів в НАБУ і САП.
"Я не вчиняв злочинів, які мені інкримінує НАБУ та САП, я ще раз про це наголошую. Це є помстою керівників правоохоронних органів за події минулорічної давнини, а саме документування співробітників НАБУ, їх корупційних злочинів та їх керівництва", - заявив він.
Нагадаємо
6 листопада Вищий антикорупційний суд обрав Сергію Дуці запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з альтернативою внесення застави у розмірі 65 млн грн. Прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури наполягали на значно більшій сумі – 100 млн грн.
Сам генерал-майор під час судового засідання заявляв, що не має можливості самостійно сплатити таку заставу, та заперечував намір переховуватися від слідства.
Після рішення суду співробітники СБУ почали збирати кошти на підтримку генерал-майора. 13 листопада необхідна сума застави була зібрана і Сергія Дуку звільнили з СІЗО. Напередодні підтримку Сергію Дуці висловили й співробітники СБУ, які захищають незалежність України на фронті. Вони записали відеозвернення до генерала, в якому повідомили, що долучилися до збору коштів на заставу безпосередньо з передової.