Репутація власника бізнесу під атакою: звідки може прилетіти і як захищатися

У бізнесі захист честі, гідності та ділової репутації — це не лише про захист конкретних осіб — власників або керівників. Інформація, опублікована в медіа або соціальних мережах, безпосередньо впливає на сам бізнес: діяльність компанії, її відносини з партнерами та клієнтами і, зрештою, на фінансові результати бізнесу. Про джерела репутаційної шкоди та те, скільки насправді коштує репутація власника бізнесу, УНН розповів СЕО юридичної компанії "Болінський і команда", адвокат Святослав Болінський.

Сама по собі опублікована негативна інформація про власника або компанію не означає, що це атака конкурентів або недоброзичливців. Водночас саме таку методику вони можуть використовувати. Одну публікацію, часто на малознайомому майданчику, починають активно поширювати на інших ресурсах, зокрема й у соціальних мережах та месенджерах. Таким чином створюється враження, що інформація має широке підтвердження. Потрібно встановлювати не лише кількість матеріалів, а й їх походження та зв’язок між ресурсами, де оприлюднено інформацію.  

Важливо розуміти: навіть достовірну інформацію може бути вирвано з контексту або подано таким чином, що у читача або глядача формується хибне враження про ситуацію. Наприклад, власника компанії можуть запросити на допит або проведення інших слідчих дій не як підозрюваного, а як свідка в кримінальному провадженні. Виклик на допит може бути пов’язаний із перевіркою контрагентів або партнерів. Сам факт допиту не свідчить про його причетність до правопорушення.

Залежно від обставин інформація про участь особи в слідчих діях може поширюватися як відповідними державними органами, так і іншими учасниками або зацікавленими особами, зокрема й конкурентами. У першому випадку йдеться про інформування громадськості про перебіг провадження. В іншому — інформація може використовуватися для формування певного сприйняття особи або компанії.

Скільки коштує репутація?

Захист честі, гідності та ділової репутації — це завжди історія, що потребує досить серйозної підготовки у здавалося б простій правовій площині. У кожному конкретному випадку потрібно встановити, у чому саме полягає порушення, що посягає на честь, гідність і ділову репутацію, та розуміти, яким чином воно відбулося. Важливо, що визначити, — це оціночне судження чи фактичні твердження, хто поширив інформацію, хто саме дізнався, які докази підтверджують опубліковане та де саме знаходиться інформація, що принижує честь, гідність і ділову репутацію.

"Універсального алгоритму захисту немає — кожна ситуація потребує окремого аналізу, — відзначає СЕО "Болінський і команда" Святослав Болінський. — Одна з найскладніших проблем у таких спорах — це визначити розмір компенсації за завдану моральну шкоду та репутаційні втрати. Недостатньо сказати: "Я хочу мільйон гривень". Чому саме мільйон? Сьогодні немає інструментарію, що дозволяв би обґрунтовано визначити вартість завданої шкоди честі, гідності та діловій репутації. Суди можуть присудити 20, 30 або 50 тисяч гривень. Проте питання методики, за якою можна було б визначити розмір такої компенсації, залишається відкритим. Креатив та методичний підхід до визначення вартості заподіяної шкоди честі, гідності та діловій репутації потребує гнучкого підходу та розуміння того, що це філософські поняття, які у кожного, хто постраждав від посягання, буде абсолютно різний. На кшталт: особа може не нести моральні страждання й переживання, а гідність і ділова репутація постраждали, чи навпаки. І в цьому аспекті, якщо є методики визначення моральної шкоди, то ось методики визначення вартості ділової репутації або честі — немає, що з нашої точки зору дає необмежене поле для проведення досліджень та оцінки". 

Юрист наголошує, що потрібен комбінований підхід до визначення вартості заподіяної шкоди честі, гідності та діловій репутації через релевантні категорії та понятійний апарат. Зокрема, такими релевантними категоріями можуть бути методики визначення вартості ділової репутації за гудвілом. Хоча ця категорія релевантна для юридичних осіб і визначається згідно з ПК України як нематеріальний актив, на вартість якого впливають якісні управлінські рішення, позиція на ринку тощо. Проте, якщо така категорія присутня для юридичних осіб — її можна застосовувати й до фізичних осіб, оскільки фізичні особи теж мають позицію на ринку, зокрема в певному бізнес-середовищі. Ділові та комунікаційні якості, досвід і займана посада безпосередньо впливають на результативність тих чи інших процесів. Тобто, потрібно знайти відповідь на запитання — скільки коштує "слово", "дія", та "рекомендація" фізичної особи, яка постраждала від порушення її честі, гідності та ділової репутації. 

Не безаргументованим є підхід, що можна назвати наближеним до маркетингових досліджень позиціонування продукту, а в нашому випадку — постраждалої людини — в певному середовищі. Тобто, якщо говорити коротко, — захист честі, гідності та ділової репутації — це не лише моральна шкода, з огляду на яку більшість судів задовольняють позови на мізерні суми. Нам потрібно брати до уваги міжнародну практику розгляду аналогічних справ, наприклад, усім нам відому справу E. Jean Carroll v. Donald Trump (США), де через ЗМІ поширювалася інформація про недостовірні події та вигадані факти. Проте суд, на відміну від судів України, витрати на відновлення репутації оцінив у понад 11 мільйонів доларів США. Rush v. Nationwide News (Австралія) — справа, де суд встановив, що видавництво не довело достовірність розповсюдженої інформації та присудив 2,8 мільйона доларів США компенсації. Проте в судах України такі суми навряд можна зустріти з огляду на те, що нібито диспозитивність у доказуванні практично зведена до необхідності доводити конкретні дані у філософських категоріях — мораль, честь і гідність

Джерела репутаційної шкоди

Будь-яка ситуація, коли інформація про людину або компанію стає відомою третім особам, може стати джерелом репутаційної шкоди: публікація в медіа, блозі, соціальній мережі, заява конкурентів, публічний виступ, коментар клієнта, розповідь колишніх працівників або контрагентів.

Святослав Болінський:

У кожному випадку потрібно розбиратися, у чому полягає негативний вплив інформації й чи справді вона принижує честь, гідність або ділову репутацію. Важливо не лише оцінювати достовірність окремого факту, а й те, як його подано та який саме висновок може зробити аудиторія. Свобода слова не має означати відсутність відповідальності за поширення недостовірної та маніпулятивної інформації. Особливо небезпечно, коли в заголовку людину називають злочинцем, хоча її вина не встановлена судом, а ми явно розуміємо, що справа навіть до суду може не дійти. Не всі читають далі заголовка й вникають у суть матеріалу. Тому особливо уважно потрібно ставитися до джерел інформації, формулювань та контексту. На нашу думку, сьогодні потрібно створювати досить потужні позиції та прецеденти судів, аби інформування громадськості було об'єктивним і таким, що не заподіює шкоди суб'єкту, а сама інформація була цивілізованою.

Публікації з негативною інформацією чи організована репутаційна кампанія?

Передусім потрібно розкласти ситуацію на частини й перевірити: які саме твердження містяться в публікації; чи є це фактом або думкою; чи відповідає інформація дійсності; у разі публікації правдивої інформації — чи не вирвано її з контексту; хто саме й навіщо це сказав чи написав та чи можна перевірити твердження документами. Також потрібно оцінити, чи завдає інформація шкоди репутації та чи були порушені правила її поширення, і відокремити критику від твердження про факт.

Далеко не на кожну негативну оцінку варто реагувати з юридичної точки зору й відстоювати честь і гідність. Коментарі про сервіс є звичайною практикою. У разі явно замовних публікацій у малознаних медіа також не завжди варто вдаватися до юридичної реакції. Така публікація може не мати достатнього охоплення, щоб завдати реальної репутаційної шкоди. Сама реакція може привернути до неї більше уваги. 

Є кілька варіантів розвитку ситуації. В одному випадку варто не реагувати, інформація завтра вже буде неактуальною. В іншому випадку реакція може призвести до ще більшого розголосу. А в третій ситуації потрібно негайно збирати докази, за потреби проводити експертні дослідження публікацій, оцінювати завдану шкоду й подавати позов. Водночас суди аналізують конкретні висловлювання, зміст та контекст публікації.

Навіщо запускають дискредитаційну кампанію?

Запуск дискредитаційної кампанії — не лише помста. Може бути корпоративний конфлікт, коли один власник тисне на іншого. Причиною може бути бажання відігратися за програну справу, неотриманий тендер, помста з боку незадоволеного колишнього працівника. Також у цей момент може відбуватися судовий спір, і потрібно зрушити позицію іншої сторони, створивши репутаційні ризики. У більшості випадків достатньо, щоб виникли сумніви, чи варто співпрацювати з цією компанією.

Що можна вимагати та що робити?

На випадок можливої репутаційної кризи варто мати план дій. У разі, коли з’явилися негативні публікації, що містять ознаки замовної кампанії, потрібно зафіксувати дату, час, автора, джерело публікації, посилання на неї, коментарі, кількість переглядів тощо. Наступний крок — аналіз наслідків для особи, про яку написали, та для бізнесу, а також підготовка юридичного захисту.

Проблема в тому, що негативна інформація швидко поширюється. Спростування ж не отримує такого самого розголосу. Особливо показово, коли меседжі ґрунтуються на припущеннях, незавершеному судовому процесі або кримінальному провадженні. Часто згодом суд може встановити зовсім інші обставини. Тоді виникає запитання: чи повернеться медіа до цієї історії й чи повідомить своїй аудиторії про те, що первинна інформація виявилася неправильною? На практиці це відбувається далеко не завжди. Проте контроль публікацій в ЗМІ із категорії MUST HAVE, оскільки через публікації проводяться досудові (кримінальні) розслідування з наслідками, блокуються певні дії, навіть контракти можуть бути розірвані саме через розповсюдження недостовірної інформації, що порушує ділову репутацію

Сьогодні ми досить часто зустрічаємо в інформаційному просторі публікації, що можуть принижувати честь, гідність і ділову репутацію. При цьому наступне спростування поширеної інформації практично не зустрічається. Проте, сам процес спростування та отримання справедливої компенсації за поширення недостовірної інформації потребує формування дієвої судової практики, яка критично ставитиметься до того, що через поширення недостовірної інформації бізнес може бути підданий переслідуванню з боку контролюючих та правоохоронних органів, а дії щодо відновлення ділової репутації не завжди можна виміряти за допомогою конкретних інструментів та експертиз. Закріплена статтею 3 Конституції України найвища соціальна цінність, якою є честь і гідність, має отримати захист у вигляді справедливої компенсації, спростування інформації та відновлення ділової репутації.