За останні роки, зокрема через війну в Україні, суттєво зріс імпорт іноземного насіння. Загальний імпорт насіння зернових та олійних культур, цукрових буряків та овочів у 2024 році склав 381,3 млн дол. США, що на 3,2 % перевищило показники 2023 року, пише УНН.
Деталі
Як повідомляє Національний науковий центр "Інститут аграрної економіки" Національної академії аграрних наук України торік держава імпортувала 8,6 тис. тонн насіння зернових та 22,2 тис. тонн олійних культур на загальну суму 302,3 млн дол. США. При цьому закупівлі насіння цукрових буряків за кордоном зросли на 52,7 % – з 727 т у 2023 році до 973 т минулого року, а ціна піднялася з 45 117 дол. США/т до 51 493 дол. США/т. Закупівлі насіння овочів також збільшилися на 27,3 % – до 28,9 млн дол. США.
"Обсяги закупівель насіння зернових та олійних культур іноземної селекції починаючи з 2022 року поступово зменшуються, водночас в частині імпорту насіння цукрових буряків та овочів три роки поспіль спостерігається тенденція зростання імпорт", – зазначив завідувач відділу інвестиційного та матеріально-технічного забезпечення Національного наукового центру "Інститут аграрної економіки", член-кореспондент НААН Олександр Захарчук.
Відкриті дані Державної митної служби України показують, що за перші три місяці 2025 року в Україну завезли насіння, плоди та спори для сівби на суму 51,75 млн доларів США, а це близько 1 249 тонн. Також було імпортовано насіння анісу, бодяну, фенхелю, коріандру та ягід ялівцю на 283 тисячі доларів (101 тонна). Насіння льону завезли на 7 тисяч доларів (3 тонни), а насіння свиріпи або ріпаку – на 428 тисяч доларів (42 тонни).
Водночас експерти наголошують: активний імпорт іноземних посівних матеріалів несе ризики і вища ціна – не єдина проблема. Сорти, виведені в інших країнах, можуть показувати нижчу врожайність або стійкість до хвороб у специфічних українських кліматичних умовах. Це ставить під загрозу ефективність виробництва.
Натомість ринок вітчизняного насінництва залишається стабільним і конкурентоспроможним, але потребує підтримки, а не додаткових перепон для розвитку. Українські підприємства та установи, зокрема Національної академії аграрних наук, регулярно перевіряють якість насіння, стійкість до хвороб, урожайність та інші важливі показники. Все це відбувається навіть попри складні воєнні умови та обмежені ресурси.
Одним із ключових кроків на цьому шляху стало ухвалення Стратегії генетичних ресурсів рослин України на 2024–2028 роки, яку розробили науковці Національної академії аграрних наук України. Її мета − зберегти унікальні генетичні ресурси, серед яких пшениця, ячмінь, горох, нут, соняшник, що мають світове значення.
На фоні величезної роботи науковців дивним виглядає факт створення іншими державними представництвами складнощів для роботи. Так, нещодавно аграрії зіткнулися з ситуацією, коли Фонд державного майна України намагався відчужити у них 135 тис. га земель. Наразі Аграрний комітет Верховної Ради України відправив це питання на доопрацювання. Експерти попереджають, що втрата наукових земель НААН може призвести до руйнування всієї системи аграрної селекції, деградації галузі садівництва та втрати біорізноманіття. При цьому, вартість розмноження лише 1 культури може сягати від 1 до десятків мільйонів доларів. Тому стоїть питання, що ми можемо втратити можливість і вміння розмножувати і купувати ці технології в іноземців.
Підсумовуючи важливо відзначити, що стратегічним для розвитку українського насінництва, здатного забезпечити продовольчу безпеку та стійкість галузі у довгостроковій перспективі, є підтримка вітчизняних виробників, інвестиції у наукові дослідження та селекцію, вдосконалення системи сертифікації, а також створення сприятливих умов для збереження та ефективного використання сільськогосподарських земель.
Нагадаємо
У 2020 році розпорядженням Кабінету Міністрів України №1010-р майже 91 тис. га державних угідь уже було передано до сфери управління Фонду державного майна. Цей крок мав підвищити ефективність управління держземлями, збільшити надходження до бюджету та покращити використання ресурсів, однак результати виявилися далекими від очікуваних. Замість запланованого мільярда гривень додаткових доходів до бюджету вдалося отримати лише 615,7 млн грн. Державний земельний банк оголосив аукціони лише на 42,3 тис. га, а передав в оренду − 20,5 тис. га, що становить близько 22% від загальної площі. Таким чином, понад 70 тис. га з тих чи інших причин залишилися незадіяними.