У Національному інституті хірургії та трансплантології ім. О. О. Шалімова успішність трансплантацій органів забезпечується завдяки точному підбору донорів і реципієнтів за HLA-антигенами та постійному контролю імунної системи пацієнтів. Завдяки цьому пацієнти з термінальною органною недостатністю отримують шанс не лише вижити, а й жити довго та повноцінно, передає УНН.
Деталі
Зазначається, що у трансплантології існує парадокс: єдиний шанс врятувати людину на термінальній стадії ниркової, печінкової, серцевої, легеневої чи підшлункової недостатності — це трансплантація органу. Але разом із шансом приходить і найбільший виклик: власна імунна система пацієнта, яка навчається розпізнавати "своє" протягом усього життя й настільки добре виконує цю роботу, що будь-який генетично чужий орган сприймає як небезпеку.
На поверхні кожної клітини з ядром розміщені специфічні білки — HLA (human leukocyte antigens). Вони працюють як ідентифікатори: "я свій".
Коли імунна система бачить HLA, які не збігаються з генетичними "підписами" організму, запускається ланцюг реакцій: лімфоцити активуються, розмножуються, стають цитотоксичними й синтезують антитіла проти чужорідних антигенів.
Тому повна або близька до повної сумісність HLA між донором і реципієнтом та відсутність HLA-антитіл - золотий стандарт, що суттєво знижує ризик відторгнення.
Щойно пацієнта включають у "Лист очікування" на трансплантацію, проводять HLA типування — молекулярно-генетичне дослідження, що визначає індивідуальний набір антигенів. Це дозволяє системі автоматично підбирати потенційних донорів зі спорідненим HLA-профілем
Наступний етап - скринінг HLA антитіл, так званий PRA test (Panel Reactive Antibody).
Це індикатор того, наскільки "насторожена" імунна система реципієнта.
PRA < 20% — мінімальні ризики.
PRA > 20% — потрібне розширене тестування, яке визначає, проти яких конкретних HLA-антигенів сформовані антитіла. Це дозволяє уникнути трансплантації органа, що має "заборонені" антигени.
Безпосередньо перед трансплантацією солідного органу проводиться дослідження на визначення донор-специфічних антитіл – Cross-match (CDC-test). Це одне з найважливіших досліджень, необхідність проведення якого унеможливлює гостре відторгнення солідного органу на операційному столі.
Підбір пари "донор-реципієнт" здійснюється тільки в спеціалізованих лабораторіях, які оснащені спеціальним обладнанням та забезпечені фахівцями відповідної кваліфікації, які працюють в цілодобовому режимі (24/7). В Україні таких повноцінно функціонуючих лабораторій існує лише декілька, переважно через брак відповідних спеціалістів та імунологів, які б мали спеціалізації з трансплантаційної імунології.
Проте в нашому Центрі така лабораторія створена, й успішно функціонує в цілодобовому режимі, забезпечуючи ургентні потреби Центру.
Навіть ідеальна сумісність не гарантує, що з часом антитіла не з’являться, отже:
- реципієнтам ниркових трансплантатів тестування на донор-специфічні антитіла проводять кожні 3–6 місяців;
- реципієнтам інших органів — 1 раз на рік.
Якщо з'являються ознаки дисфункції органу, змінюється імунограма або фіксуються HLA-антитіла — проводять додаткове, інколи термінове, тестування. А "золотим стандартом" підтвердження відторгнення лишається пункційна біопсія трансплантата. Саме завдяки ретельності цих досліджень трансплантологія сьогодні може не просто продовжувати життя — а давати шанс жити довго й повноцінно,