Україна має значний, але суттєво втрачений потенціал санаторно-курортної інфраструктури. Водночас потреба у відновленні здоровʼя військових і ветеранів постійно зростає, а реабілітація для багатьох із них буде тривалим процесом, який не обмежується лікуванням у госпіталі. За цих умов санаторії можуть стати важливою частиною національної системи відновлення. Таку думку в коментарі УНН висловив народний депутат, голова міжфракційного депутатського об’єднання "Профспілки України" Андрій Клочко.
За його словами, Україна успадкувала одну з найбільших у Європі мереж санаторно-курортних закладів. У 1990 році вона налічувала понад 500 санаторіїв зі 150 тисячами ліжок, а разом із профілакторіями, пансіонатами та базами відпочинку забезпечувала понад 600 тисяч місць одночасного розміщення. Однак за роки незалежності значну частину цієї інфраструктури було втрачено. За оцінкою нардепа, кількість закладів скоротилася щонайменше вдвічі, ще до повномасштабного вторгнення.
З цим можна було б змиритися як з природним наслідком зміни епохи, якби не новий виклик. Сотні тисяч ветеранів і ветеранок - частина з них уже сьогодні повертається з фронту, більшість повернеться після перемоги - потребують тривалого, а часто й пожиттєвого відновлення здоров'я: фізичного, ментального, соціального. Це не разова госпітальна реабілітація, а багаторічний цикл: лікування, оздоровлення, підтримка, повторні курси. Жодна госпітальна система не розрахована на таке навантаження, та й не повинна. Тому моя відповідь однозначна: так, санаторна мережа має стати повноцінною ланкою національної системи ветеранської реабілітації. Більше того – не лише ветеранської. Сьогодні в екстремальних умовах працюють рятувальники, енергетики, залізничники, працівники логістики, медики прифронтових громад
Нардеп наголосив, що Федерація профспілок має багаторічний досвід управління саме мережею санаторно-курортних закладів як єдиною системою, з власними медичними стандартами, кадровим ядром, логістикою путівок і розумінням, як працює заклад на природних лікувальних ресурсах. Саме тому, цей досвід зараз треба використовувати задля збереження санаторіїв і використання їх в інтересах ветеранів і людей праці.
Те, що профспілки сьогодні роблять на місцях – допомагають закладам з обладнанням, гуманітарною допомогою, відновленням пошкоджених приміщень, – важливо як приклад: коли бюджет не встигає за потребами, профспілка закриває розрив власним ресурсом. Але роль Федерації не повинна зводитися до донорства. Профспілки є стороною соціального діалогу і представляють інтереси тих, хто сьогодні воює, повернувся з війни або працює в тилу під обстрілами. Тому їхнє місце – у виробленні самих програм реабілітації: що входить у курс, хто має на нього право, як поєднати медичну частину з психологічною підтримкою і соціальною адаптацією, як допомогти ветерану повернутися до професії
Окремою проблемою Андрій Клочко назвав фінансування профспілкового оздоровлення. За його словами, на період воєнного стану зупинено дію норми, яка передбачала відрахування роботодавцями коштів первинним профспілковим організаціям на оздоровлення працівників. Саме ці кошти десятиліттями використовувалися для фінансування путівок.
Їх немає – і саме тому мережа оздоровлення сьогодні працює на межі. Відновити це джерело, хоча б у частині оздоровлення ветеранів та працівників прифронтових територій, – одне з конкретних рішень, яке вже обговорюється в парламенті разом із Федерацією профспілок
Що потрібно зробити, щоб санаторії системно залучали для реабілітації ветеранів
Для системного залучення санаторно-курортних закладів до реабілітації військових потрібні не лише ресурси, а й чіткі правила роботи. Андрій Клочко окреслив п'ять кроків, які, на його думку, мають стати основою державного підходу.
За його словами, першим кроком має стати інвентаризація санаторної мережі. Тобто, держава і профспілки мають оцінити, які заклади сьогодні фізично доступні, який їхній правовий статус, яка лікувальна база збереглася, які природні ресурси придатні до використання, який кадровий потенціал.
Наступним кроком має бути визначення вимог до санаторного етапу відновлення ветеранів: тривалість програм, обов'язкові медичні та психологічні компоненти, кваліфікацію персоналу й обладнання. Заклади, які відповідатимуть цим вимогам, мають проходити відповідну акредитацію. На думку Андрія Клочка, це створить рівні правила і для державних, і для профспілкових, і для приватних санаторіїв.
Третє – фінансування. Я реаліст: публічних закупівель і контрактування через Національну службу здоров'я ми не обійдемо, і це правильно – гроші мають іти за ветераном, а не за вивіскою. Але сьогодні потреба в реабілітації настільки велика, що закладів потрібно на порядок більше, ніж є в системі. Тому завдання держави – не вибирати між своїми і чужими, а створити умови, за яких у систему увійде кожен заклад, здатний відповідати стандарту. Для цього потрібні довгострокові контракти, щоб заклад міг планувати інвестиції, і окремий бюджетний пакет саме для санаторного етапу реабілітації, а не лише для госпітального
Четвертим кроком, на його думку, має бути врегулювання правового статусу закладів. Чимало закладів із цінними природними ресурсами роками перебувають у стані правової невизначеності: суперечки про власність, незавершена реорганізація, об'єкти, що не підлягають приватизації, але не мають інвестора. Нардеп вважає, що такі ситуації краще вирішувати за столом переговорів між державою, профспілками та громадами, а не в судах.
І останнім кроком Андрій Клочко назвав міжвідомчу координацію. Він пояснив, що сьогодні за реабілітацію відповідають одночасно Міноборони, МОЗ, Мінветеранів, Мінсоцполітики і Національна служба здоров'я. Санаторій опиняється між ними всіма і не належить жодному. Потрібен єдиний механізм, за яким ветеран після госпіталю отримує направлення на санаторний етап так само природно, як сьогодні отримує лікарняний.
Без такого діалогу – між Урядом, Парламентом і Федерацією профспілок – жоден із цих кроків не запрацює
Нагадаємо
Раніше директор одеського санаторію "Куяльник" Рагім Бабаєв в інтервʼю УНН розповів, що заклад зіткнувся з боргами понад 30 млн грн, застарілою матеріальною базою та проблемами з виплатами працівникам. Нині, за його словами, заклад скорочує заборгованість, підвищив зарплати персоналу на 30% і погасив понад 5 млн грн боргу за комунальні послуги.
Окремо директор відзначив підтримку Федерації профспілок України. Після призначення Сергія Бизова головою ФПУ, за словами Рагіма Бабаєва, взаємодія із санаторієм стала активнішою: Федерація долучається до забезпечення обладнанням, передання гуманітарної допомоги, відновлення пошкоджених приміщень і розвитку медичних послуг. Зокрема, заклад отримав понад 30 комп'ютерів, 20 ноутбуків, телевізори, меблі та інше майно. Також ФПУ допомагає організувати й профінансувати заміну вікон, пошкоджених російськими обстрілами.
Серед пріоритетів "Куяльника" - розширення реабілітаційних програм для військових і ветеранів. Адміністрація працює над підготовкою приміщень, залученням фахівців, оновленням обладнання та створенням безбар'єрного середовища. Також санаторій за підтримки ФПУ опрацьовує можливості розширення пакетів медичних послуг.