Зонд Voyager-1 досяг відстані одного світлового дня від Землі
Київ • УНН
Зонд NASA, запущений у 1977 році, ймовірно, досяг відстані в один світловий день від Землі. Сигнал підтвердження надійде приблизно за добу.

Згідно з попередніми розрахунками космічного агентства США, зонд NASA "Вояджер-1" (Voyager 1), що прямує крізь майже порожній міжзоряний простір, ймовірно, досяг віхи, якої досі не вдавалося досягти жодному іншому космічному апарату із Землі, передає УНН із посиланням на Reuters.
Деталі
За розрахунками NASA, у середу о 5:16 ранку за північноамериканським східним часом (10:16 за Гринвічем) цей автоматичний зонд, запущений у 1977 році, віддалився від Землі на відстань одного "світлового дня" — тобто відстань, яку світло долає за 24 години (близько 16 мільярдів миль або 26 мільярдів кілометрів).
Фахівцям Лабораторії реактивного руху NASA в Каліфорнії доведеться зачекати близько доби, перш ніж вони отримають сигнал із зонда, який підтвердить досягнення цієї відстані. На четвер заплановано захід, присвячений обговоренню цієї віхи.
"Досягнення відстані в один світловий день — це дивовижне досягнення; я навіть не сподівалася, що побачу таке", — зазначила керівниця проєкту "Вояджер" Сюзанна Додд.
Додамо
"Вояджер-1" — найвіддаленіший від Землі об'єкт, створений людиною, — рухається зі швидкістю майже 38 000 миль на годину (61 000 км/год). У 2012 році він перетнув зовнішню межу геліосфери — захисної оболонки із заряджених частинок і магнітних полів, що утворюється Сонцем, — і увійшов у міжзоряний простір. Його "близнюк", "Вояджер-2", також запущений у 1977 році, увійшов у міжзоряний простір у 2018 році.
Зонд NASA "Вояджер-1" готується подолати рубіж колосальної відстані15.11.26, 19:08 • 18894 перегляди
Представник Лабораторії реактивного руху повідомив, що завдяки нещодавнім заходам з енергозбереження обидва апарати "Вояджер" можуть мати достатньо енергії для підтримання зв'язку із Землею ще протягом трьох-чотирьох років.
"Але головна мета місії — наукові дослідження, і енергії вистачить для роботи наявного комплексу наукових приладів аж до 50-річчя запуску, яке відзначатиметься наступного року. Що буде далі — передбачити важко; зрештою, цим апаратам майже 50 років, і завжди можуть виникнути непередбачувані ситуації, які команда не в змозі передбачити", — додав представник Лабораторії. На ранньому етапі своєї місії апарат "Вояджер-1" пролетів повз Юпітер і Сатурн — дві найбільші планети Сонячної системи. Він продовжує збирати наукові дані. Зокрема, його прилади зафіксували слабкий монотонний гул, спричинений постійними вібраціями незначної кількості газу, що міститься в міжзоряному просторі.
"Вояджер" передає безперервні вимірювання магнітних полів, космічних променів і плазмових хвиль. Ми отримуємо ці дані на Землі щоразу, коли антени Мережі далекого космічного зв'язку (Deep Space Network) спрямовуються на апарат", — зазначив Додд.
Мережа далекого космічного зв'язку — це міжнародна система гігантських радіоантен NASA, що забезпечує підтримку місій міжпланетних космічних апаратів.
"Після перетину геліопаузи напрямок магнітного поля не змінився на "міжзоряний", як очікувалося. Натомість він залишився таким самим, яким був у момент перетину геліопаузи обома "Вояджерами", — тобто напрямком, що визначається нашим Сонцем. Ми продовжуємо спостереження, щоб побачити, чи відбудеться така зміна орієнтації", — сказав Додд.
"Ми також досі фіксуємо вплив нашого Сонця, зокрема потужні сонячні явища — наприклад, корональні викиди маси. Вони створюють ударні хвилі та фронти підвищеного тиску, які сягають навіть "Вояджера-1" і проходять далі, — додав Додд. — Де закінчується вплив Сонця і починається справжній, незайманий міжзоряний простір? Можливо, "Вояджер" пропрацює достатньо довго, щоб дати відповідь на це запитання".