Українські пошуковці передали останки воїна Другої світової на батьківщину в Грузію
Київ • УНН
КИЇВ. 21 червня. УНН. Напередодні Дня скорботи і вшанування пам’яті жертв війни, у Національному музеї історії України у Другій світовій війні пройшла церемонія передачі родичам останків солдата Червоної армії Абесалома Алексідзе, який загинув біля села Варварівка Житомирської області у липні 1941 року, повідомляє УНН.
Солдата знайшли пошукові загони ВГО “Закінчимо” війну, а саме — житомирська організація “Пошук-6”. Завдяки медальйону вдалось встановити, що це уродженець Мцхетського району на той час Грузинської РСР Абесалом Олексійович Алексідзе, 1920 року народження.
Спільними зусиллями активістів ВГО “Закінчимо війну” та Державної служби у справах ветеранів та учасників АТО вдалось знайти родичів полеглого солдата. Онук — Гіоргі Тенгізович Алексідзе мешкає у Тбілісі (Грузія). В родині одразу вирішили, що воїн повинен спочивати у рідній землі. Кілька місяців йшли переговори і узгодження документів. Завдяки посольству Грузії в Україні та за сприяння Міністерств іноземних справ України та Грузії сьогодні рідні Абесалома Алексідзе приїхали в Україну.
На церемонії були присутні: Тимчасовий повірений у справах Посольства Грузії в Україні Давид Бочорішвілі, Голова Державної служби у справах ветеранів та учасників АТО Артур Дерев’янко, генеральний директор Меморіального комплексу “Національний музей історії України у Другій світовій війні” Іван Ковальчук, пошуковці ВГО “Закінчимо війну”, народні депутати, депутати Київради та представники міста.
В останню путь солдата Другої світової війни провів Почесний караул. Завтра рідні Абесалома Алексідзе повертаються у Грузію, де на знайденого героя чекає вся велика родина.
Лідер громадського руху “Закінчимо війну” Юрій Зубко, організатор церемонії, зазначив, що сьогодні по-різному трактують історію Другої світової, але незмінним залишається те, що мир в Європі вибороли переважно такі самі 20-річні хлопці, які йшли на фронт і не шкодували свого життя — українці, грузини, молдовани, вірмени, узбеки, росіяни — це була одна війна і одна на всіх перемога. “Наша справа встановити ім’я людини, поховати так, як диктують нам наші моральні принципи і традиції. А все інше — то робота істориків, і я вірю, що правда про цю криваву війну ще не раз змусить нас понад усе цінувати мир”.
