"Очі" російських ракет: як агресор намагається вдосконалити системи наведення своїх боєголовок

Деталі

Як повідомили експерти, ракети типу “Х-101” оснащені системою наведення “Tercom”. Її особливість в тому, що вона сканує особливості ландшафту під собою і порівнює з еталоном, який їй задали раніше. Маршрут ракети поділяється на частини та має символічні точки звірки − «чекпоінти» (річки з крутими берегами, специфічні за формою озера, мережа ярів, окремі великі споруди тощо), мапа яких закладається у пам’ять ракети. У процесі польоту ракета проводить порівняння, локалізує себе та коригує показники інерціальної системи за даними рельєфу місцевості.

Цитата

“У старій версії ракети був один об’єктив, розміщений у поворотному механізмі із кутами повороту до 10 градусів, у новій – три об’єктиви, що встановлені нерухомо. Простішими словами, замість одного оптико-механічного блоку, терористи вмонтували три таких блоки – це потрійна база даних за всіма сенсорами, яка обробляється для більш точного наведення та ураженні заданих цілей”, - зазначають експерти.

Камера системи наведення ракети Х-101 старого (зліва) та нового зразка

За їх словами, загалом росіяни атакують Україну ракетами з комбінованою системою наведення, яка включає: автономну систему (інерціальну, яка дозволяє продовжувати політ в умовах радіоелектронної протидії), систему навігації з корекцією по оптичному зображенню місцевості “Tercom”, та з корекцією за сигналами супутникових радіонавігаційних систем (ГЛОНАСС/GPS). Також застосовуються активні радіолокаційні та оптичні головки самонаведення.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Експертизи КНДІСЕ будуть основним доказом у розслідуванні злочинів росії проти України в МКС - Рувін

Інерціальна навігаційна система використовує гіроскопи і прискорювачі для вимірювання змін положення та швидкості ракети в просторі. Вона забезпечує постійне відстеження руху ракети незалежно від зовнішнього середовища. Фактично – це рух за завчасно заданими координатами та планом польоту. При цьому, якщо на шляху з’являються об’єкти чи перешкоди, яких не було в плані, то ракети з інерціальною навігаційною системою не здатні їх огинати чи уникати.

Глобальна навігаційна супутникова система використовує для наведення ракети сигнали зі супутників, таких як GPS, та дозволяє ракеті визначити своє положення з високою точністю. Супутникова навігація постійно контролює координати, висоту та швидкість ракети, сигналізує їй, коли та відхиляється від заданого бойового завдання.

Активні радіолокаційні головки самонаведення дозволяють наводитися на радіоконтрастні цілі. Ракета випромінює радіосигнал, який має свої характеристики, наприклад, частоту, амплітуду та модуляцію. Після виявлення цілі від неї повертається відбитий сигнал з інформацією про відстань, напрямок та інші параметри, який сприймає та обробляє радарна система ракети. Базуючись на інформації про положення цілі та власне положення ракети, система наведення уточнює траєкторію для зіткнення з об’єктом ураження.

Раніше

Директор Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Олександр Рувін розповів, що росія перетворила Україну на полігон випробування експериментальних ракет.

За його словами, наразі російські терористи намагаються покращити оптико-електронну систему кореляції по оптичному зображенню місцевості аби більш точно влучати в цілі, зокрема шляхом захоплення зображень на землі, їх звірення із запланованими об'єктами для підтвердження маршруту та коригування удару, тому й проводять такі випробування.