Малюська "спрогнозував" реакцію РФ на рішення щодо "скіфського золота": можуть невдало оскаржити або розбомбити Воронеж

Цитата

“З огляду на гарні новини з Амстердаму з нетерпінням чекав на реакцію агресора... станом на зараз нудне — „Кремль відмовляється коментувати“, не дивно, вочевидячки у них лише три варіанти:

1) розбомбити Воронеж
2) подати (і програти) чергову скаргу
3) збити ще один Боінг

Сподіваюсь оберуть не останній варіант”, — написав міністр.

Деталі

Малюська також розповів про низку юридичних деталей щодо справи.

Так, з його слів, між Музеєм Алларда Пірсона та рядом музеїв, розташованих на території АРК, були укладені договори на експонування на виставці державної частини Музейного фонду України (так званого “скіфського золота”).

У зв’язку з тимчасовою окупацією Криму та претензіями з боку Кримських музеїв керівництво Музею Алларда Пірсона відмовилось повертати Україні експонати виставки, які були вивезені з України на підставі вищезазначених договорів, до моменту винесення компетентним судом відповідного рішення.

Юридично, зі слів міністра, країна-агресор діє через окремих юридичних осіб: “Центральний музей Тавріди”; “Бахчисарайський історико-культурний заповідник”; "Керченський історико-культурний заповідник“,Національний заповідник “Херсонес Таврійський” інтереси яких представляють іноземні юридичні радники.

У судовому процесі в Нідерландах з 2016 року за клопотанням України на музейні експонати було накладено арешт.

Вже 14 грудня 2016 року Окружний суд Амстердама оголосив рішення про повернення колекції до Києва, а у серпні 2017 року “музеї” подали апеляційну скаргу.

На їхню думку, зокрема, згідно положень договорів Музей Алларда Пірсона взяв на себе зобов’язання повернути колекцію Музеям, а “зміна політичного курсу” не має значення для спору.

Крім того вони стверджували, що держава Україна не є власником трьох з чотирьох музеїв, що є учасниками провадження.
Українська позиція грунтувалась на положеннях Конвенції ЮНЕСКО та національного законодавства про музеї і музейну справу та регулювання права власності (і оперативного управління), а також на наказі Мінкульту, яким останній передав цінності на постійне зберігання Національному музею історії України.

16 липня 2019 року Апеляційний суд Амстердаму постановив ухвалу, якою визнав, що положення Конвенції ЮНЕСКО не підлягають застосуванню. Натомість для вирішення питання про те, куди має повернутися колекція, має застосуватися українське право.

“Ще десь рік (з 2019 по 2020) ми намагалися відвести суддю Ораньє (це окрема весела і довга історія), що нарешті вдалося. Трохи інших процедурних воєн і (вуаля) є рішення апеляції на користь України. Знали б скіфи що коїться навколо їх золота, у курганах би попереверталися б”, — додав міністр.

Контекст

Сьогодні апеляційний суд в Амстердамі після 7 років розгляду справи в судових інстанціях прийняв рішення про “скіфське золото” на користь України.

Водночас, згідно з рішенням, сторони все ще можуть подати апеляцію до Верховного суду Нідерландів.

Додамо

Скіфське золото — колекція з понад 2 тис. предметів, які використовувалися для оформлення виставки “Крим: золото та секрети Чорного моря”, що проходила з лютого до серпня 2014 року в Музеї Аллард Пірсона в Амстердамі.

Невизначена ситуація з нею виникла після окупації Москвою українського Криму у березні 2014 року. Свої права на експонати, вивезені з півострова, заявили музеї окупованого Криму та України. У зв’язку з цим Університет Амстердама, який займається роботою Музею Аллард Пірсона, призупинив процедуру передачі цінностей до досягнення домовленості між сторонами або вирішення питання в юридичному порядку.