Люстрація "по-українськи": ЄСПЛ безпрецедентно взявся за заяви українців

Люстрація "по-українськи": ЄСПЛ безпрецедентно взявся за заяви українців

Київ  •  УНН

 • 36140 перегляди

КИЇВ. 27 травня. УНН. Питання люстрації не сходить зі шпальт українських ЗМІ вже п'ять років поспіль. Серед політиків та юристів є як прихильники цього процесу, так і противники, які, здебільшого, вказують на неконституційність люстрації, проведеної в Україні. КСУ вже 4 роки не може визначитися із відповідністю ЗУ "Про очищення влади" нормам вітчизняного законодавства, чим, власне, і підігріває постійні дискусії антагоністів. Про проблеми, переваги та наслідки люстрації "по-українськи" УНН поспілкувався з екс-прокурором, юристом, а нині одним з ініціаторів оскарження положень люстрації в ЄСПЛ Олегом Підгайним.

— Пане Олеже, ви потрапили під дію закону про люстрацію, але вирішили не миритися з цим і пішли далі українських судів — до ЄСПЛ...

— Так. І не я один. Мабуть, не всі читачі знають, але понад чотири з половиною роки в національних судах зупинено провадження у декількох сотнях справ люстрованих про відновлення їхніх конституційних прав та свобод. Вітчизняні суди просто “заморозили” слухання по цих справах, так і не постановивши ані позитивних, ані негативних для заявників рішень.

Провадження зупинені, переважно, з таким формулюванням: “до винесення роз’яснення КСУ”. КСУ, натомість, і собі 4 роки — мовчить. Там кажуть, що скасування люстрації “не на часі”. Такі тези, принаймні, публічно озвучував вже екс-голова Суду Станіслав Шевчук.

Мені ж як досвідченому юристу складно зрозуміти подібні аргументи. Адже, “на часі” або “не на часі” — більше схоже на політичні оцінки процесу, котрий, насправді, має відбуватися виключно у правовому полі.

Саме тому, сьогодні щонайменше 124 позови люстровані в Україні державні службовці подали до ЄСПЛ.

— Але ж виходить, що ви не вичерпали усі можливості захисту своїх прав в національних судах, що, власне, є обов’язковою умовою, перш ніж звертатися до Європейського суду?

— Ви праві. Але в ЄСПЛ порахували інакше. Загалом, рішення ЄСПЛ про прийняття наших позовів є безпрецедентним. Суд почав приймати заяви люстрованих до розгляду по суті без проходження нами всіх процедур у національних судах, протягом місяця від дати відправки, без будь-якої бюрократичної тяганини. ЄСПЛ побачив, якими темпами “розглядаються” наші позови в національних судах, вірніше — припадають пилом, а тому, вочевидь, зробив для нас виняток.

Крім того, наші заяви - це категорія звичайних трудових спорів, на розгляд яких у ЄСПЛ зазвичай йде 6-10 років. Наша ж перша трійка фактично розглянута судом протягом менше ніж 18 місяців від дати подання. Вважаю це свідченням того, що ми змогли довести ЄСПЛ факт системного порушення Конвенції з прав людини стосовно нас.

Загалом, я думаю, що ЄСПЛ до останнього буде намагатися дати можливість Державі Україна самостійно виправити свою помилку. Скоріше за все, там очікували та продовжують сподіватися на рішення нашого Конституційного суду.

— Як просувається розгляд ваших позовів у ЄСПЛ та які прогнози?

— На сьогодні в ЄСПЛ перебуває на стадії комунікації з Державою-відповідачем у 10 заявах. Наскільки нам відомо, у трьох заявах стадія письмових дебатів завершилася ще у лютому 2018-го року. Тобто, теоретично рішення ЄСПЛ може бути будь-якої миті.

Щодо перспектив позитивних рішень ЄСПЛ для нас — заявників, — то у цьому плані я, однозначно, оптиміст. Звісно, Ви можете мені не повірити, але рішення будуть на нашу користь і Держава Україна, на жаль, отримає колосальні фінансові та репутаційні втрати.

Тим, хто сумнівається в моїх твердженнях, раджу ознайомитися з найсвіжішим рішенням ЄСПЛ у “люстраційній” справі. Це рішення від 21.01.2016 “Ивановский против бывшей Югославской Республики Македония”, у перекладі Української Гельсінської спілки з прав людини.

І головне, на чому ще хочу наголосити: для ЄСПЛ прецедент, то є святе. Уся практика ЄСПЛ свідчить про те, що люстрація може бути використана Державою як спосіб захисту молодої демократії. Але, головне, на чому акцентує увагу Суд, люстрація має проводитися з суворим дотриманням прав осіб, щодо яких здійснюються такі заходи, передусім права на захист, індивідуалізації відповідальності, конкретизації вини. Самі ж процедури мають здійснюватися за правилами кримінального процесу. Як це відбувалося в Україні — ви самі бачили...

— Рішення КСУ — це один шлях поставити крапку у питанні люстрації. Але ж є інший. Депутати, наприклад, можуть привести його все ж у відповідність до вимог Венеціанської комісії, яка вже надавала свої рекомендації, до вимог Резолюції...

— Теоретично можуть. Але, ви ж бачите, що сподіватися на тверезість нашого політикуму не доводиться, тим паче, у нас чергові вибори вже стартували.

Але якщо хочете знати нашу позицію, тих, хто потрапив під люстрацію, і на моє переконання абсолютно незаконно проведену, то ми вважаємо, що ЗУ “Про очищення влади” має бути визнаний КСУ неконституційним. І на цьому крапка.

Якщо ж буде бажання у нової влади провести люстрацію, наприклад, відносно посадовців, що працювали на високих посадах з 2014-го і до 2019 року, то така люстрація має відбуватися за абсолютно новим, конституційним законом. Напишіть його, отримайте позитивний відгук Венеціанської комісії, запропонуйте механізм, який не буде порушувати презумпцію невинуватості, передбачатиме індивідуальну відповідальність за доведену, я підкреслюю, доведену вину, і люструйте.

— Як на вашу думку, чи потрібна була люстрація Україні, адже для багатьох європейських країн це — цілком нормальна практика?

— Люстрація дійсно була нормою для європейських країн. Але зауважу, що лише для країн колишнього соціалістичного табору. Тобто, люстраційні процедури в цих країнах були проведені з метою ліквідації спадщини колишніх комуністичних тоталітарних режимів. В абсолютній більшості європейська люстрація була проведена у 90-х роках минулого століття.

До речі, Парламентською Асамблеєю Ради Європи навіть прийнята Резолюція № 1096 (1996), якою визначено принципи та процедури проведення люстрації.

Дозвольте лише одну цитату з цього обов’язкового для України документу, щоб розставити всі крапки над “і” — “...люстраційні та інші адміністративні заходи, які запроваджує держава, будуть сумісними з принципами демократичної та правової держави, лише якщо дотримано критеріїв стосовно того, щоб принцип вини був індивідуальним, а не колективним, і мав бути встановлений у кожному конкретному випадку...”.

По-друге. Цілком ймовірно, що українське суспільство у 2014-му році дійсно вимагало змін у житті Держави, а будь-які зміни, звісно, передбачають певне оновлення персоналій у державних інституціях. Але, все ж має відбуватися у межах законодавства.

В Україні ж процес люстрації відбувався абсолютно у протилежний спосіб. Були допущені грубі порушення Конституції України, Загальної декларації прав людини, прийнятої Генасамблеєю ООН у 1948 році, та Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Крім того, на мою думку, люстрація у нашій державі проходила під знаком політичної або навіть революційної доцільності. Адже, кінцевим бенефіціаром цього, як я називаю, “люстраційного неподобства”, був не український громадянин, не Держава, а конкретні політичні сили, які згодом опинилися у парламенті.

— Чи можете назвати, хоча б приблизно, яка кількість люстрованих сьогодні в Україні?

— Відповідаючи на це запитання, треба окремо виділити так звану “майнову люстрацію”, коли особи були покарані звільненням через недостовірність декларацій. Я не компетентний коментувати звільнення з посад цієї категорії осіб, але, наскільки мені відомо, всі вони мали право оскаржити це до суду. Хтось відстояв своє ім’я, хтось — ні. Але, при майновій люстрації роботодавцем, вочевидь, були виконані певні процедури та дотримано принцип індивідуалізації відповідальності.

Основна ж хвиля люстрації розпочалася на восьмий день після набрання чинності Закону “Про очищення влади”. 23 жовтня 2014 року відбулася так звана “автоматична” люстрація.

Масово, без перевірок, без доведення вини позвільняли з правоохоронної системи та органів державної виконавчої влади осіб, які працювали при Януковичі на певних посадах.

Потім відбулися ще два етапи “автоматичної” люстрації — березень-травень 2015-го, друга половина 2015-го року, зокрема, масова люстрація “недолюстрованих” податківців. Надалі — були поодинокі випадки звільнення осіб з таких підстав.

На моє глибоке переконання, абсолютно всі, хто був звільнений з роботи/служби “по люстрації”, крім “майнової”, піддані такого виду “санкціям” незаконно.

Скільки таких осіб було звільнено? Якщо звернутися до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України “Про очищення влади”, то в ньому ми побачимо прізвища 922 осіб.

Найбільше осіб було люстровано з органів прокуратури, внутрішніх справ, ДФС та митниці. Тільки протягом 23 жовтня 2014 року з органів прокуратури було “викинуто на вулицю” понад 150 осіб. Це цифра люстрованих де-юре.

Значно ж більшою є цифра латентної “люстрації”. Ще величезна кількість професіоналів була змушена звільнитися під тиском, під приводом “не підеш сам — люструємо”. Якщо наводити конкретні наслідки “латентної” люстрації, то можу навести приклад прикордонників — за їхніми підрахунками “люстраційному переслідуванню” піддано 22463 особи. Тільки за те, що вони свого часу, майже 30 і більше років тому, навчалися у військових училищах прикордонних військ.

— У Мін’юсті рідко, але все ж коментують позови в ЄСПЛ. Їх позиція зводиться до того, що, мовляв, все “справедливо” і люди, які потрапили під люстрацію, цього заслужили. Наскільки спроможні аргументи України у комунікації з ЄСПЛ?

— Так званий закон “Про очищення влади” критикували представники всіх без винятку юридичних професій. Українська та міжнародна юридичні спільноти. Критикували жорстко, зокрема, за застосування подвійних стандартів при імплементації закону.

Я вже наводив перелік нормативних актів, які були порушені при люстрації “по-українськи”.

На противагу цьому, позиція Мін’юсту ґрунтується на політичній доцільності та виходить з принципів “усіх під одну мітлу”. Тому такі аргументи Держави Україна у комунікаціях по наших справах з ЄСПЛ я як юрист переконливими, правовими та фаховими, звичайно, назвати не можу.

— За останній місяць КСУ двічі повертався до питання люстраційного закону. Якщо ж документ визнають неконституційним, то що далі? Які збитки (не виплачена заробітна плата люстрованих) може понести держава? І чи повернуться ці люди на свої робочі місця?

— Ну, перше, хочу розвіяти міф, який часто нав’язується з екранів телебачення лобістами української люстрації про те, що “чиновники Януковича” сплять і бачать, як вони повертаються в насиджені крісла“. Це маніпуляція. Адже ніякі ми не “чиновники Януковича”, а правоохоронці, державні службовці, які працювали на своїх посадах та виконували свої обов’язки відповідно до законодавства. Зворотного не довів ще жоден суд.

Також, пройшло вже багато часу. Люстровані не сидять на місці й не просяться узяти їх назад на роботу. Оскільки мова переважно про професійних та висококваліфікованих людей, то усі вони давно мають, чим займатися у житті. І більшість говорить, що повертися навіть не думають. Головна наша мета — це реабілітація своїх чесних імен.

Щодо збитків від люстрації, то тут, звичайно, вони колосальні. Вже зараз зрозуміло, що тільки фінансові втрати для Держбюджету у вигляді компенсації невиплаченої заробітної плати будуть понад мільярд гривень. А репутаційні втрати для Держави, коли ЄСПЛ розпочне ухвалювати рішення за нашими заявами, взагалі складно оцінити.

А скільки ще коштів “з’їв” Департамент “люстрації” Мін’юсту? Чим вони там майже п’ять років займаються? А яка сатисфакція буде визначена ще за майбутніми рішеннями ЄСПЛ?.. Це теж кошти, які можна сміливо називати “збитками від люстрації “по-українськи”.

— Серед думок експертів дійсно чимало тверджень про те, що люстрація “з’їла” багатьох високопрофесійних людей...

— Я особисто переконаний, що все це робилося лише з однією метою — знищити вищу керівну ланку та середній рівень професіоналів, які вміють розслідувати економічні, передусім, злочини, організовувати оперативну роботу органів внутрішніх справ тощо... Також, обірвали, по суті, десятиріччями налагоджені системи виховання кадрів серед правоохоронців...

Наслідки від цього сьогодні досить відчутні й звичайним громадянам, які бачать показники злочинності, і особливо, тим, хто сьогодні продовжують працювати у тих же правоохоронних органах і мають з чим порівнювати.

— Чи можна було цього уникнути та забезпечити проведення в Україні, скажімо так, цивілізованої люстрації? Щоб вона була на користь?

— Знаєте, по суті, ніякої люстрації в Україні так і не відбулося. Мали місце політичні речі, котрі негативно позначилися на роботі державних інститутів. Також постраждали люди, з правами яких, чомусь, вирішили не рахуватися.

Наведу буквально два приклади. У жовтні 2014 року по “люстрації” були звільнені дві жінки, які мали абсолютний імунітет від будь-яких кадрових рішень стосовно них — після пологів перебували у відпустці по догляду за дитиною. От скажіть, яка нагальна потреба була звільняти молодих мам? Чим керувалися кадровики цих відомств, підсовуючи кадрові накази на підпис керівництву?

І ще один приклад. Це — міністр Омелян. За відкритими даними, він протягом 2012-2014 років був заступником керівника Департаменту забезпечення діяльності колишнього Міністра фінансів України Колобова. Тобто, в контексті закону про очищення влади — понад рік обіймав “посаду заступника керівника самостійного структурного підрозділу центрального органу виконавчої влади”. Але люстратори удають, що його не помічають...

Я не проти ані Омеляна, ані будь-кого іншого. Я за те, щоб правила гри були однаковими для всіх і відповідали букві Закону. Лише за таких умов в нашій країну буде відбуватися щось на користь, а не навпаки.

— Дякую за розмову.

— Це я вам дякую за можливість висловити думки тих, хто сьогодні відстоює принципи верховенства права у так званому “люстраційному” питанні.