Боротьба з COVID-19, тортури, домашнє насильство: доповідь Amnesty International про права людини в Україні

Цитата

“Обмеження, зумовлені пандемією COVID-19, не змогли ефективно запобігти поширенню хвороби. Ситуація загострилася через нестачу засобів індивідуального захисту та достатньої кількості тестів, що перевантажило систему охорони здоров’я. До середини грудня повідомлялося, що понад 51 731 медик інфікувався COVID-19, із загальної кількості 1 055 047 підтверджених випадків зараження на той час. За даними Міністра соціальної політики, понад 300 медичних працівників і працівниць померли до 19 грудня, натомість лише 53 смерті були визнані як такі, що пов’язані з професійною діяльністю”, — йдеться в доповіді.

За даними правозахисників, родинам медиків обіцяли державну компенсацію, але у повному обсязі її отримала лише 21 родина, а часткову — 22. Пов’язано це з несприятливими бюрократичними умовами та необхідністю доведення, що померла особа заразилася на COVID-19 саме на роботі.

Деталі

Ще однією проблемою для України є недосяжність територій країни, що контролюються проросійськими сепаратистами, для гуманітарних організацій. Також в документі повідомляється, що в 2020 році продовжувалися арешти, допити, тортури, ув’язнення та інші види жорсткого поводження з людьми.

Крім того, в 2020 році в Україні були зафіксовані непоодинокі випадки тортур зі сторони правоохоронних органів. Всього було зафіксовано 129 кримінальних справ щодо імовірних тортур, з них у 59 випадках були висунуто підозри, 52 справи були закриті.

В документі, зокрема, зазначається, що в 2020 році в Україні надалі було поширеним домашнє насильство, недостатньо задокументованим та часто не отримувало ефективної реакції з боку державних органів. За інформацією правозахисників, правові та інституційні ініціативи останніх років щодо боротьби із домашнім насильством часто були неналежним чином реалізовані, якщо й взагалі реалізовувалися. Поліція неохоче видавала термінові заборонні приписи та не бажала або була неспроможною їх примусово виконати.

У 2020 році в Криму продовжувалися переслідування за правозахисну роботу та інакомислення, також мали місце обмеження роботи ЗМІ. Не були розслідувані насильницькі зникнення 2014 року — з початку окупації півострова Росією.

“Окупаційна російська влада продовжувала переслідування правозахисників, зокрема членів „Кримської Солідарності“ — низової групи самодопомоги етнічних кримських татар. Багато її членів та членкинь стикнулися з політично мотивованим кримінальним переслідуванням, переважно за надуманими обвинуваченнями у нібито членстві в „Хізб-ут-Тахрір“ — ісламському русі, що заборонений як „терористичний“ в Росії, але легальний в Україні”, — йдеться в доповіді.

Нагадаємо

Раніше Управління Верховного комісара з прав людини (УВКПЛ) задокументувало в окупованому Криму насильницькі зникнення 43 осіб, в тому числі чотирьох жінок. Насильницькі зникнення відбувалися в основному в формі викрадення.