Повномасштабна збройна агресія російської федерації проти України поставила перед вітчизняною правовою системою низку викликів, яких раніше правозастосовна практика системно не знала. Одним із таких викликів стало оформлення спадкових прав на майно, розташоване на тимчасово окупованих територіях. Йдеться про десятки тисяч об’єктів нерухомості, зокрема житлові будинки, квартири та земельні ділянки, власники яких померли, а спадкоємці змушені реалізовувати свої права в умовах відсутності фізичного доступу до майна, втрати правовстановлюючих документів та об’єктивної неможливості вчинення частини юридично значущих дій. Про те, як відбувається успадкування майна, що залишилося на ТОТ у коментарі УНН розповіла адвокат, керівник напряму адміністративного права "Юридична компанія "ЛОДЖІК" Анастасія Цикало.
Адвокат пояснює, що відправною тезою для будь-якого юридичного аналізу цієї категорії справ є те, що факт тимчасової окупації території сам по собі не припиняє права власності громадянина на майно і, відповідно, не позбавляє його спадкоємців права на спадкування.
"Це узгоджується як із конституційними гарантіями права приватної власності, так і з приписами Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", який прямо визначає окуповані території невід’ємною частиною території України. Отже, юридична проблема, з якою стикається практика, полягає не у самому існуванні права, а у складності його реалізації, підтвердження та оформлення в умовах, коли звичні механізми взаємодії з органами влади та доступу до документів значно ускладнені", - констатує Цикало.
Адвокат Анастасія Цикало
Не відкладайте спадкування на потім
За словами адвоката, однією з найбільш поширених проблем у справах про спадкування майна, яке залишилося на тимчасово окупованих територіях, є пасивна позиція спадкоємців.
"На практиці часто зустрічаються ситуації, коли особи відкладають звернення до нотаріуса, очікуючи деокупації території, відновлення доступу до нерухомого майна або можливості отримати документи, які залишилися за місцем його знаходження. Водночас така позиція може створити додаткові юридичні ризики", – каже керівник напряму адміністративного права "Юридична компанія "ЛОДЖІК" Анастасія Цикало.
Адвокат наголошує – Цивільний кодекс України передбачає шестимісячний строк для прийняття спадщини шляхом подання відповідної заяви. Пропуск цього строку сам по собі не означає втрату права на спадкування, однак надалі може вимагати звернення до суду та доведення поважності причин, через які спадкоємець не зміг своєчасно реалізувати своє право.
"При розгляді таких справ суди оцінюють конкретні обставини кожної ситуації, зокрема можливість особи звернутися до нотаріуса, наявність об’єктивних перешкод, пов’язаних із воєнними діями чи окупацією території, а також поведінку спадкоємця та його дії, спрямовані на прийняття спадщини. Саме тому у справах цієї категорії важливо не лише формально дотриматися встановлених строків, а й своєчасно зафіксувати намір особи прийняти спадщину та вжити необхідних юридичних заходів для захисту своїх прав", - пояснює юрист.
За словами Цикало, у таких справах завдання адвоката полягає насамперед у тому, щоб своєчасно запобігти виникненню ризиків для спадкоємця та забезпечити подання заяви про прийняття спадщини навіть за відсутності повного пакета документів на майно. І тут важливо, що українське законодавство передбачає спеціальні механізми оформлення спадкових прав для внутрішньо переміщених осіб та громадян, які проживають на територіях активних бойових дій або тимчасово окупованих територіях, зокрема можливість звернення до нотаріуса незалежно від місця відкриття спадщини у визначених законом випадках.
Втрата оригіналів документів на майно не означає втрату права власності
Ще однією суттєвою проблемою у справах цієї категорії є доведення права власності спадкодавця на об'єкт нерухомості за відсутності оригіналів документів, які фізично залишилися на окупованій території, були втрачені або видавалися десятиліття тому за процедурами, що не корелюють із сучасними реєстраційними системами.
"У такій ситуації відсутність оригіналу документа не є тотожною втраті можливості оформити спадщину. Предметом професійної правової роботи адвоката стає системний пошук альтернативних джерел підтвердження права власності: відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та архівних реєстрів, що існували до його впровадження; договори купівлі-продажу, дарування, міни, свідоцтва про приватизацію; державні акти на право власності на землю; рішення органів місцевого самоврядування про надання чи закріплення земельних ділянок; технічна документація БТІ; інші письмові докази, що непрямо підтверджують факт володіння та розпорядження майном", - перелічує можливі варіанти розв'язання проблеми юрист.
Якщо аргументів не вистачає – звертайтеся до суду
Якщо сукупність наявних доказів є недостатньою для нотаріального оформлення спадщини, виникає необхідність звернення до суду для встановлення відповідного юридичного факту, зокрема факту належності правовстановлюючого документа або факту права власності спадкодавця, що є самостійною категорією справ окремого провадження.
Практика напрацьованих справ демонструє відсутність універсального алгоритму, каже адвокат.
Обсяг правового супроводу, пояснює юрист, залежить від сукупності факторів: наявності чи відсутності документів, кола спадкоємців та потенційних спорів між ними, характеру об'єкта нерухомості, дати відкриття спадщини відносно початку окупації конкретної території. В одних випадках достатньо стандартного нотаріального провадження на підставі відомостей реєстрів, в інших — необхідний повноцінний судовий процес.
За словами Цикало, завданням адвоката у цій категорії справ є попередня правова діагностика: встановлення факту своєчасного прийняття спадщини, оцінка достатності доказової бази, визначення необхідності встановлення юридичних фактів у судовому порядку та прогнозування ризику майбутніх спорів між спадкоємцями.
"Оформлення спадщини на майно, що залишилося на тимчасово окупованих територіях, є одним із найбільш складних напрямів сучасної цивілістичної практики. Війна створила значні перешкоди для реалізації спадкових прав, однак не припинила самих прав громадян на належне їм майно. Визначальним принципом у таких справах має бути своєчасність дій спадкоємця та його правового представника: звернення до нотаріуса, належна фіксація прийняття спадщини, збір і збереження доказів права власності повинні здійснюватися незалежно від фактичної можливості доступу до самого майна. Захист права власності в умовах війни полягає не лише у відновленні порушених прав, а й у завчасному вжитті заходів для запобігання можливим юридичним ризикам", - резюмує адвокат.