Секс-працівники в Україні: які проблеми принесла війна

Деталі

Якщо звернутися до статистики, скільки людей щорічно притягується до відповідальності за статтею «Зайняття проституцією», то в Україні налічується близько тисячі таких осіб. Однак, насправді, кількість задіяних в секс-індустрії значно і значно більша, адже це не лише ті, хто надає послуги з проституції, а й, наприклад, веб-кам моделі. У 2020 році ринок секс-індустрії в Україні оцінювався за обсягами як третій в Європі – після росії та Німеччини.

УНН звернувся за коментарем до організації БО «Легалайф-Україна», яка спеціалізується на підтримці секс-працівниць.
Там кажуть, що проблема стигматизації працівників секс-індустрії у суспільстві з початком повномасштабної війни лише посилилась, адже «не на часі».

«Вони боялись звернутись до поліції, у лікарняні заклади, бояться звернутись як і до війни, так і зараз. Усе частіше, коли працівники даної сфери звертаються, їм кажуть «не на часі», «самі винні». Зараз воєнний стан і ми не можемо вам допомогти. Вони пишуть заяви про скоєний злочин, а на них не реагують», - кажуть в організації.

Додають, що поліція відмовляє у реагуванні на заяви секс-працівників щодо скоєних по відношенню до них злочинів, пояснюючи це браком часу, та пропонує звертатися до військових адміністрацій.

Внесла війна свої корективи і в умови роботи багатьох секс-працівників. Комендантська година ускладнила можливість пошуку клієнтів та пересування вулицями. Багато працівників індустрії залишилися без заробітку.

«Кажуть «не ходіть», «не заробляйте», але ціни на квартири зросли, багато працівниць живуть в орендованому житлі і в них є діти, яких треба годувати. Є і секс-працівниці, які виїхали з окупованих територій і там, де більш спокійно намагаються хоч якось себе забезпечити. А ціни на житло виросли і вони не в змозі його оплатити, навіть у маленьких містах, де нема окупації і спокійно – ціни дуже виросли», - розповідають в організації.

Додамо

Ще однією особливістю, про яку розповіли в організації, є те, що до них все частіше стали звертатися веб-кам моделі, які стали об’єктами пильної уваги правоохоронців. Таких дівчат, зазвичай, намагаються притягти до відповідальносте не за адміністративною статтею про зайняття проституцією, а вже за кримінальною - розповсюдження порнографії.

«Дуже багато запитів до нас надходить із питаннями, як і що робити у цих ситуаціях. І ми дівчатам надаємо юридичні консультації. Але ситуації різні, дівчинка не записує своє відео і не зберігає, а клієнт може записувати відео і зберігати, але за це все одно у дівчини може бути кримінальне покарання», - додають в організації.

У «Легалайф-Україна» зауважують, що секс-працівники все частіше стикаються з більш суворим покаранням, аніж адміністративна відповідальність.

Організація також оприлюднила звіт за результатами оцінки потреб секс-працівників з настанням повномасштабної війни. В аналітичному звіті, зокрема, вказується, що незважаючи на зростаючи ризики та погіршення умов у секс-праці (про що свідчать 63 % секс-працівниць (СП) кількість жінок, які заробляють секс-працею, збільшується. Це відбувається за рахунок зростання кількості тих СП, які до війни не надавали секс-послуги, але вимушені сьогодні через різке погіршення свого матеріального становища (11% СП) та зростання кількості СП, які змогли адаптуватись до умов війни та повертаються до секс-праці (12% СП).

Негативний вплив від війни на власний психоемоційний стан/стан дітей відчувають 91% СП. Крім того, зросла кількість тих секс-працівниць, які стикнулися з порушенням своїх прав – їх кількість зросла з 56% на початку війни до 62% на другому році війни. Найбільш поширеними видами порушеннями прав є: шантаж/примус до співпраці з боку поліції, відмова у наданні послуг у державних установах, затягування процесу оформлення соціальних пільг та вимагання благодійних внесків за можливість отримати медичні послуги.