London Globe: Івченко розповів європейському виданню про країни, зацікавлені інвестиціями в землю України
Київ • УНН
КИЇВ. 15 березня. УНН. Відкриття ринку землі не принесе очікуваних і рекламованих українською владою інвестицій. Понад те, в Україну вже давно прийшли великі закордонні інвестори, які успішно ведуть бізнес на орендованій землі. І існує низка інших країн, які попри складну і невизначену ситуацію з земельним ринком, ще до його відкриття готові були інвестувати в Україну. Про те, що це за країни і які їхні основні мотиви для вкладення фінансів в українську землю, європейському виданню London Globe розповів член аграрного комітету, народний депутат Вадим Івченко.
Цитата:
"Уже зараз іноземці де-факто присутні в українському сільському господарстві. Чотири мільйони гектарів або площа Швейцарії - щонайменше стільки сільськогосподарських земель орендують іноземні інвестори в Україні. Третій за розмірами агрохолдинг NCH Capital із земельним банком в 400 тис. га належить американським інвесторам. Нещодавно інвестиційний фонд із Саудівської Аравії купив агрохолдинг на 270 тис. га (агрохолдинг "Мрія" - ред.)", - пише Івченко.
Деталі
Усі перераховані інвестори успішно ведуть бізнес на орендованій землі і, за словами нардепа, для багатьох інших країн існує ціла низка причин для того, щоб бути зацікавленими інвестиціями в аграрний бізнес України, про що він і розповідає далі в своєму матеріалі.
Китай. У 2013 році в пресі з'явилася інформація про можливу покупку держкорпорацією Xinjiang Production and Construction Corps (ХРСС) ста тисяч гектарів української землі. Новину спішно спростували офіційні представники, але підтвердили існування домовленості між українським агрохолдингом KSG Agro і ХРСС про співпрацю двох компаній на 100 тисячах гектарів землі в Дніпропетровській області, орендованих українським холдингом. Такі кроки, швидше за все, є всього лише пробними кулями, які, якщо вони будуть визнані вигідними, закладуть основу для різних форм подальшої співпраці та консолідації на українській землі.
Саудівська Аравія. Попри раніше згадану покупку 270 тисяч гектарів, країна лише недавно почала інвестувати в Україну. Саудівська Аравія розглядає Україну як одну з прибуткових країн басейну Чорного моря, але поки що утримується від будь-яких зобов'язань, і якщо виникне дуже багато труднощів, готова переключитися на сусідні країни, такі як Румунія і Болгарія, які також мають родючий грунт.
Туреччина. Посол Туреччини в Україні Ягмур Ахмет Гюльдере заявив, що його країна зацікавлена в купівлі землі в Україні. Точно так само турецькі бізнесмени розглядають українські сільгоспугіддя як багатообіцяюче джерело прибутку і інвестицій, уважно стежачи за процесом реформ в Україні і чекаючи своєї можливості.
Європа. Кілька представників європейської спільноти неодноразово заявляли про зацікавленість в придбанні ділянок сільськогосподарських земель в Україні. Німецький депутат Європарламенту Міхаель Гахлер, наприклад, зазначив, що легалізація іноземних інвестицій у сільськогосподарський сектор, особливо з боку дипломатичних союзників, буде позитивним сигналом для інвестиційного клімату в Україні. Проте, в українських політиків є підстави для занепокоєння на підставі історичного прикладу Латвії 1990-х років, коли європейські інвестори кинулися туди, щоб заробити на низьких ставках недавно сформованого ринку. Через понад 30 років Латвія все ще пожинає плоди: місцевих фермерів змушують орендувати землю у закордонних землевласників.
Однак не можна ігнорувати те, що ЄС є одним з найбільших постачальників зовнішньої допомоги Україні, який витратив понад 13 мільярдів євро у вигляді кредитів і 2 мільярди євро у вигляді грантів з 2014 по 2019 рік. Це, природно, означає, що будь-які зміни на ринках України, особливо на ринку нерухомості, викликають велике занепокоєння у Європи як основного фінансового кредитора країни.
"ЄС перебуває в хиткому міжнародному становищі, оскільки він зацікавлений у регіональній політиці України внаслідок того, що є найбільшим кредитором країни. Однак Європі слід побоюватися появи більших гравців на українському ринку нерухомості, а саме неминучого зіткнення американської та російської сфер впливу", - зазначив професор кафедри конституційного права та європейської інтеграції Паскуале Палікастро.
Сполучені Штати Америки. Як згадувалося раніше, Американський пенсійний фонд, також відомий як NCH Capital, наразі орендує близько 480 000 га землі в Сумській, Чернігівській, Харківській, Полтавській, Вінницькій, Житомирській, Хмельницькій, Тернопільській, Рівненській, Волинській та Львівській областях. Окрім того, є плани з розширення діяльності в сфері рослинництва і тваринництва. Поточна стратегія полягає в оренді невеликих ділянок землі, об'єднання їх у більші ферми. Таким чином, якщо український мораторій на купівлю землі для закордонних інвесторів закінчиться, NCH Capital, природно, віддасть пріоритет покупці вже орендованих ділянок.
Однак вкрай важливий контекст полягає в тому, що Сполучені Штати довгий час керувалися висунутою у 1994 році тезою колишнього радника з національної безпеки Збігнєва Бжезинського, який виправдовував взаємодію Америки з Україною, яка на той час недавно здобула незалежність, стверджуючи, що це запобіжить підйому нової Російської імперії.
"Не можна досить сильно підкреслити, що без України Росія перестає бути імперією, але коли Україна підпорядкована і підпорядковується, Росія автоматично стає імперією", - відзначав Бжезинський.
Росія. Справедливо сказати, що Росія історично цікавилася українськими сільськогосподарськими землями. Це пов'язано більше не з отриманням прибутку, а, скоріше, з політикою. Земля може використовуватися для різних стратегічних цілей, і одна з улюблених тактик Росії - використовувати придбану власність для соціальних маніпуляцій. Однак з агресією держави щодо України в 2014 році доступ російського бізнесу до української землі став обмеженим. Правові заходи навіть забороняють російським громадянам створювати українські компанії, які прагнуть купити сільськогосподарські землі. У разі виявлення таких до компаній будуть застосовуватися механізми спеціальної конфіскації власності на користь держави. Таким чином, російський капітал може вийти на український ринок лише під виглядом інвестицій іншої країни.
Додатково
На завершення, народний депутат Вадим Івченко зазначає, що охочих оперувати українським земельним ринком - безліч. Тому, за словами парламентаря, навіть толерантність українського суспільства до корупції, законодавство, що змінюється, незавершеність процесу специфікації прав власності на нерухомість, недовіра до правоохоронних органів, недосконала робота антимонопольного комітету та судової системи, політична і економічна нестабільність не зупиняють потенційних інвесторів у цьому бажанні.