Цитата
“Для Володимира Зеленського взагалі у всій комунікації перед зустріччю з Байденом, були дуже характерними були моменти скутості і напруженості. Це часто проявляється в тому, коли людина замикає контакт рук, тобто хапає сам себе руками, тримає руку на руці, кладе їх перед собою на стіл або ховає під стіл, сильно стискає якісь предмети в руках. І для президента Зеленського взагалі характерно, таке досить відкрите, можна навіть сказати чесне переживання стресу. Коли Володимир Зеленський переживає стрес, це видно, він його приховувати не вміє. Особливо чітко це вже проявилося на зустрічі з Джо Байденом. Ось там невербальних сигналів говорять про те, що він хвилювався і нервував було хоч відбавляй”, — розповідає Кім.
Деталі
За словами політичного психолога, Байден вів себе демонстративно спокійно, а поведінка Зеленського була обумовлена контекстом ситуації в якій він знаходиться. Контекстуальний аналіз говорить про те що, у Зеленського і Байдена вже є певний бекграунд взаємин, згадуючи навіть плівковий скандал і підтримку Дональда Трампа, і цей бекграунд не грає на руку Зеленському.
“У цьому плані Джо Байден перебуває у привілейованій позиції, він сильніший президент, більш сильної держави, що приймає у себе в гостях президента від якого йому практично нічого не потрібно. А Зеленському потрібно дуже багато. Тобто президент Зеленський як і багато попередніх президентів України виступає в ролі прохача, а Байден в ролі дарувальника. І це, хочеш не хочеш, підвищує його статус і його домінантну поведінку, яку він до речі демонстрував. Поважні неквапливі, широкі жести, спокійна комунікація, ініціативність у встановленні контакту — все це контрастує з поведінкою Зеленського: дрібні, часті, дробова жестикуляція, частий погляд на Джо Байдена, метушливість, незручна позиція в кріслі, незручна позиція рук, він собі їх поклав на стегна і це абсолютно неприродна позиція для переговорів, коли твій співрозмовник закинув ногу на ногу”, — розповідає він.
Доповнимо
Валентин Кім, каже, що поведінка українського президента нагадувала студента, який здав дуже-дуже важкий іспит. Йому навіть була важлива не стільки оцінка цього іспиту, а факт, того, що він здав.
“Контекст Зеленського зрозумілий, він знаходиться в підлеглому положенні. Контекст поведінки Байдена обумовлюється тим, в якій ситуації і з якими проблемами в даний час він стикається. У нього зараз колосальна проблема — це Афганістан. Причому ця проблема почалася задовго до нього, яку почали ліквідовувати до нього, а він тільки змушений був поставити крапку. Тобто він завершив те, що почали попередні президенти. У нього зараз проблема з масовою евакуацією, з масовою критикою, обґрунтованість або необґрунтованість стане зрозумілою тільки через кілька місяців або навіть років, а Байдену доводиться займатися зараз іншими питаннями і зустрічами”, — пояснює Кім.
За словами психолога, під час зустрічі у Зеленського і Байдена не було головного — емпатії, він тримався відсторонено. “Зеленський намагався завоювати прихильність, але Байден існував окремо від цієї зустрічі. Невербальний компонент переговорів — відсутність взаємовідносин. Це не означає, що Америка перестане допомагати або ще щось, це просто відсутність особистого контакту”, — говорить він.
Контекст
Кім розповідає, що для Зеленського міжнародні візити даються все складніше, і його поведінка разюче відрізняється від тих, що були на початку.
“Під час перших візитів, ми бачили життєрадісного, оптимістичного життєствердного кандидата в президенти. У нього були зустрічі з главами європейських комісій, Європарламенту, потім зустріч у Нормандські форматі з Меркель, Макроном, Путіним і т.д. Але з тих пір, практично кожна міжнародна зустріч закінчується для Зеленського переживаннями глибокого стресу і тривоги, так було під час зустрічі з президентом Молдови Майєю Санду в Батумі, з Меркель, як і багато інших зустрічей, навіть з вітчизняними журналістами, він вже не тримає удар, він відчуває пригнічені негативні почуття: втому, гнів, тривогу. Позиція президента України для Володимира Зеленського виявляється занадто токсичною. Вона коштує йому дуже багатьох сил”, — резюмує політичний психолог.