Минулого року на захист української енергетики чиновники витратили понад 50 млрд гривень, в той час як на фронтові фортифікації – лише 1.2 млрд гривень. В результаті Україна лишилася без укріплених позицій на фронті і без третини енергетики в тилу.
На тлі ухвалення нового пакету американської допомоги головним питанням стає ефективність використання коштів. Військові сприймають це рішення як довгоочікуване відновлення постачань зброї і боєприпасів. Але для високих цивільних посадовців американські гроші – зірковий час для нових мегапроектів. Виглядає так, що наразі у державі існують дві системи виміру: одна – в снарядах і ракетах, інша – у мільярдах гривень на "відновлення".
Міністерство відновлення разом з Економічною правдою анонсували конференцію "Відбудова України. Чому не слід відкладати до перемоги". У анонсі вказана конкретна цифра потреб "на відновлення" - $148 млрд. Пояснюється, що "уже зараз країна потребує підтримку проєктів відновлення енергетичної, житлової, критично важливої та соціальної інфраструктури, базових послуг для найбільш вразливих верств населення, розмінування". Відкривати захід буде віцепремʼєр з відновлення, міністр розвитку громад, територій та інфраструктури Олександр Кубраков.
У програмі заходу жодним чином не згадується про будівництво фортифікацій для ЗСУ, хоча це – зона відповідальності віцепрем'єра та його міністерства. Серед спікерів конференції – жодного військового або представника Міноборони. Схоже, що думка військових – знову не пріоритет для планування витрат. Хоча без успіхів на фронті відновлення не має особливого сенсу. Власне це довели цьогорічні російські атаки, котрі залишили Україну без 7 гігават електрогенераційних потужностей та без встановленої досі кількості електропідстанцій.
Великі втрати в енергетиці стались попри те, що у 2023 році на захист об’єктів енергетичної інфраструктури міністерство відновлення разом з Агентством відновлення та Укренерго освоїли щонайменше 50 млрд грн. Російські ракети та дрони "не помітили" трьохступеневого захисту, дві ступені якого вже були реалізовані, а на останню чиновники просили додаткового фінансування. Після знищення Трипільскої ГЕС, Харківської ТЕЦ, Дніпрогесу та інших об’єктів сумарною потужністю 7Гвт Олександр Кубраков та Мустафа Найєм синхронно заявили, що ефективно захистити енергетичну інфраструктуру здатне лише ППО.
Чому ж обидва чиновники витрачали 50 млрд гривень, людський ресурс, будівельні матеріали і дорогоцінний час на будівництво того, що не може захистити енергетику? Можливо, чесніше було одразу купувати ППО? 50 млрд гривень – це пристойна сума, з якою можна було вийти на світовий ринок і купувати доступні там засоби протиповітряної оборони. Для прикладу, вартість однієї батареї Петріот за минулорічним курсом складала близько 38 млрд гривень, вартість однієї зенітної установки Гепард – 80 млн гривень.
З іншого боку, якби 50 млрд гривень і будівельні ресурси були одразу спрямовані на будівництво бетонних укріплень для бійців ЗСУ, це зберегло би багато життів та кілометрів території. Натомість рівень витрат на фортифікаційні споруди минулого року був у десятки разів менший, ніж на "захист" енергетичних об’єктів. На початку 2023 року, у березні Кабмін виділив один мільярд гривень. Пізніше, влітку 2023 Харківська та Чернігівська область отримали на будівництво фортифікацій ще 1,2 млрд гривень. Сумарні витрати разом, за підрахунками Цензор.Нет менші ніж росія витратила захисні споруди у самій лише Білгородський області.
Потреба у масштабному будівництві таких споруд була і залишається критичною. Як на початку війни, так і зараз переважна більшість споруд будується руками солдатів. З землі, дерева та підручних матеріалів. "Починаючи від лінії 1. Новозванівка -Троїцьке. 2. Воздвиженка Криничне в напрямку Вискрива 3. біля с. Роти.... Це лінії і опорні пункти , які рили мої хлопці вручну. Лопати , ломи і т.д. це те що везли волонтери і купували за свій кошт... одна лопата на чотири копачі", - писав 7 червня 2023 року блогер, офіцер Ігор Лапін.
Кампанія будівництва фортифікацій стартувала лише у листопаді з подачі президента. У нинішньому році, за словами голови уряду, було виділено близько 30 млрд, що все одно удвічі менше минулорічних витрат на захист енергетичних об’єктів.
Російський наступ на Авдіївку почався в жовтні. ЗСУ залишили місто у лютому. Тож було три місяці для будівництва. Лунало багато гучних заяв і публічних дискусій про будівництво фортифікацій. Крапку в них поставило видання New York Times, яке опублікувало матеріал про "напрочуд слабкі" оборонні укріплення України на захід від Авдіївки. У статті були наведені супутникові знімки українських укріплень, які характеризувалися як "рідкі" та "елементарні". Видання зазначало занепокоєність офіційних осіб США неготовністю українських оборонних ліній і назвало це однією з причин просування росіян на Захід.
В свою чергу Wall Street Journal, аналізуючи відхід ЗСУ від Авдіївки, зазначив, що "з кожним російським наступом сили оборони України мають відступати на часто недостатньо непідготовлені позиції". Видання навело слова заступник командира 3-ї штурмової бригади ЗСУ Максима Жоріна, який констатував, що "нам доводиться копати, окопуватися і будувати самим".
Дивно, що до зведення польових фортифікацій не була залучена найбільша в Україні компанія з будівництва інфраструктурних об’єктів "Автострада". "…щодо фортифікації, цікаво, що компанію, яка є лідером ринку, ніхто до виконання робіт не залучив, результат - виконання програми Президента щодо будівництва фортифікаційних споруд теж всі бачать", - написав на своїй сторінці у Facebook власник компанії Максим Шкіль.