Після майже чотирьох років повномасштабного вторгнення рф виникає питання, що війна зробила з поколінням молодих українців, ідеться у публікації AFP, пише УНН.
Деталі
"Майже мільйон маленьких українців досі живуть у "вічному локдауні", навчаючись повністю або частково онлайн. Спочатку була пандемія у березні 2020 року, потім вторгнення - загалом шість років, коли вони проводили більшу частину часу перед сімейним комп’ютером, навчаючись та відпочиваючи", - пише видання.
Батьки, опитані на Харківщині, де особливо відчувається ізоляція на тлі постійних "прильотів", "розуміють, що їхні діти зовсім не розвивалися (атлетично) з часів Covid. І що їм краще грати у футбол... ніж сидіти приклеєними до своїх телефонів".
"Спочатку два роки Covid, потім чотири роки війни - діти божеволіють", – каже викладачка Аюна Морозова у найбільшому харківському комплексі басейнів.
Україні бракує ресурсів для вимірювання впливу війни на молодь, пише видання.
"У нас недостатньо психологів", - визнала Оксана Збітнєва, керівниця Координаційного центру з психічного здоров'я Кабміну. Щоб спробувати компенсувати це, "130 000 медичних працівників на передовій - медсестер, педіатрів, сімейних лікарів - пройшли сертифіковану Всесвітньою організацією охорони здоров’я підготовку з психічного здоров’я", сказала вона.
Хоча "деякі країни будували свої системи (психічного здоров’я) протягом 50 років, ми були останніми, хто почав це робити через нашу радянську спадщину", додала вона.
Уряд відкрив 326 "центрів стійкості" для дітей та батьків по всій країні, і "ще 300" має бути побудовано наступного року, за словами міністра соціальної політики Дениса Улютіна.
Психологиня Марина Дудник каже: "Війна мала величезний вплив на емоційний стан молоді, ми всі живемо в стресі". У своєму кабінеті вона чує "багато страху та тривоги у дітей".
Дослідники ВООЗ, які опитали 24 000 молодих українців віком від 11 до 17 років наприкінці 2023 року, виявили "погіршення психологічного благополуччя" та "значне" зниження відчуття щастя, яке вони відчували.
Але також був "досить високий рівень стійкості... до негараздів воєнного часу".
Настільки, що дослідження ЮНІСЕФ у серпні повідомило, що іспити були для них джерелом стресу скоріше, ніж сирени повітряної тривоги, які "тривожно свідчать про те, що війна стала частиною повсякденного життя для багатьох дітей".
"Діти втратили батьків, друзів і сплять у бомбосховищах, - сказав міністр соціальної політики Улютін. - І все ж вони продовжують жити, мріяти".