Так, за даними Університету ООН, утилізації зазнали менше 15% цих відходів — при тому, що загальна вартість корисних матеріалів, що містяться в них, оцінюється в 50 мільярдів доларів.
За розрахунками фахівців, такою кількістю сміття можна було заповнити 1,15 мільйона вантажівок, які могли б сформувати ланцюжок у 23 тисячі кілометрів.
Водночас так зване “електронне сміття” містить у собі дорогоцінні та рідкоземельні метали, але їх вилучення — процес трудомісткий, що загрожує отруєнням.
До прикладу, в усьому електронному смітті містилося 300 тонн золота, а це 11% від світового виробництва цього дорогоцінного металу в 2013 році.
Крім того, у відходах знайшли 2,2 мільйона тонн матеріалів, що містять свинець, а також ртуть, кадмій і хром.
Близько 60% усього e-waste — це холодильники, пральні машини та інша побутова техніка. На мобільні телефони, калькулятори, комп’ютери та принтери припадає всього 7% від загального обсягу цього сміття.
Додамо, що найбільше “електронного сміття” в розрахунку на душу населення виробляють країни з високим рівнем екологічної відповідальності.
До прикладу, у Норвегії в 2014 році на одного жителя припадало 28,4 кг, у Швейцарії — 26,3 кг, Ісландії — 26,1, Данії — 24, Великобританії — 23,5. Найнижчі показники відзначені в Африці — 1,7 кг на душу населення (весь континент викинув 1,9 мільйона тонн сміття).
Проте однозначними лідарами у виробництві e-waste виступають такі країни, як США і Китай (32% всіх відходів). За ними слідують Японія, Німеччина та Індія. В 2013 році у всьому світі було вироблено 39,8 мільйона тонн “електровідходів”.
Експерти прогнозують, що у 2018 році кількість електронних відходів досягне 50 млн тонн.
Нагадаємо, за минулий рік в Україні було утворено понад 312 млн тонн небезпечних відходів.