Цитата
«Однозначно потрібна кримінальна відповідальність суддів за винесення, наголошую, завідомо неправомірних рішень. Не будь-якого незаконного чи необґрунтованого, а саме завідомо, наперед незаконного рішення. Суддя має наперед усвідомлювати, що він виносить завідомо неправомірні рішення», - підкреслив експерт.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Політолог про суддів у справі Шепелева: вони вважають себе непідсудними
Він зазначив, що «така відповідальність була до 2020 року, були певні питання щодо практики застосування цієї статті Кримінального Кодексу, але, в цілому, відповідальність була і судді притягалися до кримінальної відповідальності».
Деталі
«У тому числі розслідувалися, наприклад, кримінальні провадження, коли судді завідомо незаконно брали під варту начебто учасників Майдану, які начебто вчиняли масові заворушення - наприклад, є такі історії», - нагадав Олег Шрам.
В якості ще одного прикладу він навів історію, коли суддя міського суду загальної юрисдикції ухвалив рішення щодо майна, яке перебуває в одній області, позивач знаходився у другій області, а відповідач взагалі у третій. А взагалі, за словами експерта, це питання мало розглядатися судами господарської юрисдикції.
«Тому очевидно що відповідальність суддів має бути. І дисциплінарна, яка, сподіваємося, запрацює найближчим часом. Й кримінальна відповідальність має бути обов’язково», - наголосив фахівець.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Математика від друзів Князева: нуль помножений на два і вироку нема
За його словами, КСУ в 2020 році, коли визнав частково не конституційною норму Кримінального Кодексу відносно суддів, дав ВР 6 місяців на виправлення ситуації, але народні депутати нічного не зробили й, як наслідок, кримінальної відповідальності немає взагалі.
«Як наслідок – частина суддів, які, скажімо так, не досить добросовісно ставляться до своєї робити, використовуючи свої повноваження, ухвалюють часом очевидно завідомо неправосудні рішення. Тому така відповідальність буде як один із елементів застереження від неправомірних дій. Кожен суддя буде знати: якщо він винесе таке рішення – він попаде під відповідальність. І тоді будемо сподіватися на належну роботу слідчих і прокурорів, які будуть розслідувати такі злочини», - резюмував він.
Нагадаємо
Експерти-правники останнім часом наголошують на тому, що у певних судових рішеннях можлива наявність «корупційної складової». Зокрема, в якості прикладу вказується на рішення суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду В’ячеслава Маринича, Володимира Короля та Алли Макаровець у справі екснардепа Олександра Шепелева.
Раніше Шепелев отримав вирок у вигляді 7 років позбавлення волі за втечу з-під варти під час перебування у лікарні. Але 6 липня поточного року колегія суддів Верховного Суду зарахувала йому у строк вироку екстрадиційний арешт у СІЗО рф без, власне, екстрадиції до України, та застосувала до цього екстрадиційного ув’язнення так званого «Закону Савченко». Таким чином виявилося, що Шепелев вже відбув своє покарання за втечу з-під варти. Однак наразі колишній нардеп, який під час переховування від українських правоохоронців у росії активно співпрацював з фсб та намагався легалізуватися як політичний біженець, проходить за низкою гучних справ — вбивства та їх замовлення, фінансові махінації, а також має ще один вирок — 15 років за замовне вбивство банкіра Кириченка.
На думку відомого юриста та адвоката Ростислава Кравця, згадане рішення суддів є наслідком того, що у Верховному Суді маніпулюють законами. У свою чергу юрист Денис Ципін вважає, що судді порушили власну практику Верховного Суду, а це може свідчити про корупційну складову. Крім того, представники Офісу очищення судової системи наголосили, що судді підіграли Шепелеву.
У свою чергу керівник експертної групи «Бюро аналізу політики» Віктор Бобиренко припустив, що у рішенні суддів «є якась корупційна складова, що це рішення приймалося для когось й під когось», а політолог Микита Трачук зазначив, що дії суддів можуть бути результатом великої некомпетентності суддів або якогось елементу політичної корупції.
Рішення суддів у справі Шепелева вважають неоднозначним навіть співавтори «Закону Савченко» Іван Крулько, Микола Паламарчук та Леонід Ємець. На їх думку, таке використання згаданого Закону не було коректним.