Міністерство оборони України на початку повномасштабного вторгнення через критичну необхідність укладали контракти на закупівлю боєприпасів з усіма компаніями, які заявляли про те, що зможуть поставити снаряди. Про це в ексклюзивному коментарі УНН розповів офіцер, заступник голови Ради резервістів ЗСУ Мирослав Гай.
З усіма заключали. Ця практика – це гасити пожежу як-то кажуть. Бо тільки почалася повномасштабка. Але ця практика не продемонструвала себе, бо насправді це дуже специфічна справа – не тільки виробництво боєприпасів, а й постачання. В Україні не так багато компаній, які можуть це робити, які мають гарну репутацію серед іноземних компаній, які давно займаються цією сферою. І були випадки, що деякі компанії брали кошти, виводили їх за кордон і при цьому не постачали боєприпаси. Або навіть не виводили – а просто не спромоглися поставити їх, бо не склалося. Наприклад, не отримали експортних ліцензій тощо
За його словами, Міноборони, створюючи різні робочі групи щодо закупівель озброєння, хоче зробити цей процес відкритим, щоб виключити будь які можливі зловживання.
Додамо
Зазначимо, абсолютна більшість озброєння ЗСУ до початку повномасштабного вторгнення була тою чи іншою мірою радянською спадщиною. Тому саме озброєння, запчастини до нього і боєприпаси виробляються здебільшого на території держав колишніх членів Варшавського договору. Частина держав, де є необхідні Україні боєприпаси, є ворожими - рф та білорусь. Від інших постсоціалістичних країн, що вступили до ЄС (Польща, Чехія та ін.), Україна отримувала усю посильну допомогу.
Однак, залишається група Балканських держав, які, попри євроінтеграційні процеси у деяких з них та підтримку України, досі перебувають під сильним впливом російської федерації. У цих державах друзі росії досі при владі та суттєво впливають на політику своїх країн. На практиці це проявляється у тому, що попри здебільшого підтримку України вони відмовляються напряму постачати нам озброєння та боєприпаси. Тому, Україна змушена закупляти боєприпаси у цих країнах через низку посередників.
При цьому, ринок озброєння перебуває під суворим контролем держав. Контролюється не лише прямий експорт озброєння (держава-держава), а й експорт через приватні компанії. Такий контроль здійснюється шляхом видачі експортних ліцензій.