"Разом з тим, для того, щоб запобігти поширенню недостовірної інформації, зазначаємо: наведені факти і листування між фігурантами оприлюднених трьох частин згаданого розслідування журналістів, які, припускаємо, можуть міститися в матеріалах розслідування військової прокуратури, Генеральна прокуратура в НАБУ ніколи не передавала.
Зате НАБУ отримало інші матеріали, що стосуються інших фактів, які були долучені до розслідування детективів", - заявили в НАБУ.
Про те, що листування, якщо таке дійсно було в реальності, могло перебувати в НАБУ повідомив народний депутат Борислав Береза. На своїй Facebook-сторінці він показав лист за підписом Головного військового прокурора Анатолія Матіоса про передачу матеріалів кримінального провадження в НАБУ від 1 квітня 2016 року. Тоді, три роки тому, про отримання цих матеріалів розписався голова детективів НАБУ Андрій Калужинський.
Нагадаємо, раніше в "зливі" інформації журналістів звинувався і сам голова НАБУ Артем Ситник, коли розкрив таємницю досудового слідства у справі колишнього військового прокурора Костянтина Кулика.
Однак, чи була розкрита таємниця слідства в цей раз - достеменно невідомо. Під питанням навіть справжність самого листування.
Громадський діяч Катерина Кувіта вважає, що у цій ситуації були три варіанти розвитку.
"1) Злили з НАБУ і тепер намагаються відмазатися. Тепер ГПУ має щось сказати.
2) Злила військова прокуратура. Але тут тупо виходить: злити матеріали, які не передали в НАБУ. Тобто, їх не існує у провадженні де-юре. Знову-таки, ГПУ має щось сказати.
3) Переписка - фейк, який доліпили до реальних матеріалів провадження, за якими дехто вже присів за ґрати. Два роки достатньо, щоб намалювати так, щоб Бігус повірив", - написала вона на своїй сторінці у Facebook.
Нагадаємо, журналісти програми "Наші гроші" Дениса Бігуса повідомили нібито про розкрадання в "Укроборонпромі", де, за їхніми даними, міг брати участь син секретаря РНБО Олега Гладковського Ігор. Останній інформацію категорично спростував і вже подав позов до суду проти журналістів.
Зазначимо, що своє розслідування журналісти засновували на дипломатичному листуванні з анонімних джерел, справжність якого ніхто ще не підтвердив.