Чи завжди політика уряду та прийняті ним рішення є чесними та рівними для усіх? Чи дійсно усі підписані закони та ініціативи створюють лояльні умови для ведення бізнесу в умовах триваючого повномасштабного вторгнення? На жаль, не завжди. Такі ситуації спостерігаються практично у всіх сферах діяльності, і виключенням не став ринок мобільного зв’язку.
Мінфін розробив Законопроєкт, суть якого полягає у зміні умов для розрахунку рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України.
Що це означає?
У далекому 2017 році держава на тендері розділила можливість користування радіочастотами (радіочастотним спектром) між операторами мобільного зв’язку. Продані ліцензії на користування частотами повинні були діяти весь термін, за який кожен з операторів сплатив, а це 15 років, без зміни умов користування.
Щоб встановити рівні умови ефективного освоєння обмеженого спектра для всіх учасників ринку, було запроваджено дію так званих спектральних коефіцієнтів. Вони повинні були забезпечити економічно рівноправне користування частотами. Це працювало так, що понижувальні коефіцієнти застосовувалися у випадку, коли мобільний оператор користувався оптимальною кількістю спектра, або ж, навпаки, якщо оператор зосереджував надмірний ресурс спектра, то до нього застосовувалися підвищувальні коефіцієнти й він сплачував за це додатковий податок.
Тобто усі учасники приймали усвідомлене рішення відповідно до власних стратегічних планів – чи то підвищити якість наданих послуг за рахунок більшого обсягу спектру, чи то за рахунок розширення власної мережі, відповідно до умов та строків передбачених ліцензіями.
Та вищезгаданим Законопроєктом планується скасувати коефіцієнти, які з 2017 року забезпечують справедливі умови оподаткування відповідно до того, хто, яким і якою кількістю радіочастотного спектра користується.
Як говорить розробник, прийняття Законопроєкту є необхідним для розв’язання проблеми недосконалого стягнення податку і впровадження рівності умов на ринку електронних комунікацій, хоча дані коефіцієнти ефективно діють вже більше ніж 7 років і гарантують недопущення монополізації.
Сьогоднішня ситуація на ринку спектра показує, що у ПрАТ "Київстар" найбільше його накопичення, що, наприклад, у 1,5 рази перевищує показники третього за величною мобільного оператора.
Тому бачимо очевидну вигоду від скасування коефіцієнтів для великого оператора – ПрАТ "Київстар", при тому, що два інші за величиною оператори понесуть чималі фінансові втрати.
За прогнозами, в разі прийняття Законопроєкту для ПрАТ "Київстар" бюджетні зобов’язання стануть меншими на 80,5 млн. грн/рік, для другого за величною оператора вони збільшаться на 0,9 млн. грн/рік, тоді як для третього за величною оператора річна рента збільшиться до 132,5 млн. грн/рік.
Така суттєва різниця в сумах оподаткування ставить під загрозу фінансову спроможність операторів забезпечити якісний розвиток мереж, їхнє відновлення, стабільність їхньої роботи, а особливо в умовах війни й постійних кібератак на інфраструктуру.
Оператор, що накопичив найбільшу кількістю спектра, такий як ПрАТ "Київстар", менше інвестує в розбудову фізичної мережі, бо спектр дозволяє використовувати усі свої потужності на максимум, а, наприклад, третій за величиною оператор, який має менший частотний ресурс у користуванні, має інвестувати в мережу більше задля підтримання якісного та доступного абонентського сервісу.
Очевидно, дії влади не спрямовані на гарантування засад рівної конкуренції, а навпаки надають несправедливі переваги одному найбільшому оператору, ринкова частка якого і так перевищує 40%.
Чому позиція влади не сприяє чесній конкуренції?
Як розцінювати одностороннє різке збільшення розмірів податків, які так чи інакше призведуть до посилення конкурентних позицій ПрАТ "Київстар", натомість позиції решти учасників ринку будуть обмежені й надалі взагалі можуть бути витісненими?
"Не став усе на одну карту", відразу згадується цей вислів після наймасштабнішої кібератаки в грудні 2023 року на ПрАТ "Київстар", яка лишила без зв’язку мільйони абонентів на 3 дні. То чи варто владі подібними ініціативами утискати інших операторів, які продовжують розвивати та покращувати власні мережі на такому нечесному конкурентному ринкові?
Законопроєкт ставить під загрозу відновлення та розвиток мобільної інфраструктури, покриття якісним мобільним звʼязком мешканців в сільській місцевості, забезпечення 95% 4G зв’язку на усій території України.
Передчасне скасування понижувальних і підвищувальних коефіцієнтів також негативно вплине на інвестиційну політику держави та в першу чергу завдасть фінансового удару для бюджету під час війни.
У разі прийняття Законопроєкту нічого не завадить операторам концентрувати спектр та монополізувати ринок електронних комунікацій, порушуючи конкурентне середовище.
То чи до цього все ж таки прагне влада? Чому ці рішення виглядають як спроба "штучно" порівняти трьох операторів, виділивши при цьому вигідні умови лише для одного провайдера? Чимало наслідків цих дій очевидні вже зараз, але все ж таки є можливість запобігти негативним результатам цих дій, тому чекаємо, чию сторону займе Уряд та чи прислухається він до позиції бізнесу.