Поява спиртових настоянок у світі
У Стародавньому Китаї лікарські настоянки на спирту були загальновідомі ще у III тисячолітті до нашої ери. Трохи пізніше давньогрецькі і давньоримські лікарі відкрили користь настоянок для солдатів, активно використовуючи алкоголь у військовій медицині при лікуванні ран.
Настоянки на ягодах і травах описані у працях грецького лікаря Гіппократа, а у римлян був окремий ритуал, пов'язаний з розпиттям полинової настоянки: чемпіон у заїздах на колісницях мав виняткове право публічно випити настій гіркого полину.
Історія давньоруських настоянок
На Русі прообразом сучасних настоянок став напій під назвою "горілка Єрофія". Рецепт, запозичений у східних майстрів, вирішив випробувати якийсь винахідник Єрофій у X столітті нашої ери. М'ята, аніс, подрібнені горіхи настоювалися на горілчаній основі, поміщені у бутель біля печі, протягом 12 днів. Смак припав до вподоби не тільки першовідкривачу, а й стрімко прославився у народі. Рецептуру дбайливо передавали з покоління до покоління, як і належало у ті часи.
Пізніше народні експериментатори додавали до рецепту настоянок різні компоненти, завдяки чому досягли успіху в технології забарвлення. Додавали, зокрема, квітки волошок, що надавало настоянці ефектний синій відтінок. На м'яті виходила красива зелена настоянка, на кедровій шкаралупі - коричнева, на шафрані - золотисто-жовта, на чорниці - темно-червона, на соняшниковому насінні - фіолетова.
Тоді ж було встановлено, що спиртові настоянки можуть бути більш і менш міцними, в залежності від вмісту алкоголю; а цукор і ягоди змінюють смак з гіркого в бік напівсолодкого або солодкого алкоголю.
Поряд з масовим споживанням, на Русі настоянки цінувалися за потужні цілющі властивості: купити чудотворну рідину на травах можна було в так званих "зелейних крамницях".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вчені заявили про користь білого вина для легенів.
Історія настоянок в Європі
XII століття характеризується локальною європейською революцією у технології настоювання алкоголю. У той час йшла потужна торгова кампанія з країнами Сходу, жителі Європи активно закуповували спеції і прянощі. Італійці з П'ємонту першими додумалися додати в настоянки східні прянощі і натуральні ароматизатори. Відомий в європейській алкогольній історії купець Аллесіо став автором унікального лікувального бальзаму на основі ромашок, звіробою, лимонного цвіту, деревію, гвоздики і кориці.
В удосконаленні смакових якостей настоянок зіграли величезну роль західноєвропейські монахи. Бруньки гвоздики, полин, мускатний горіх, липовий і квітковий мед, незвичайні поєднання трав і прянощів - нові речовини доповнювали відомі раніше рецептури у монастирських стінах. Багато людей в старовину приходили до монастирів за відновленням здоров'я і життєвих сил. Існувало повір'я, що лікування настоянками у поєднанні з чернечими обрядами, здатне творити чудеса.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Крафтовий алкоголь став тенденцією десятиліття - Bloomberg.
Сучасне визнання настоянок
На сьогоднішній день надзвичайно популярні настоянки промислового виробництва, а також настояні власноруч. Проста технологія приготування, величезна кількість рецептів і доступність компонентів є головним стимулом до експериментів.
Найзнаменитіші домашні настоянки готуються на основі березових бруньок, липового цвіту, кизилу, винограду, горобини і калини, цедри лимона, трави зубрівки. Сучасний покупець має широкий доступ до таких напоїв, і виробник завжди знаходить свого споживача.
Своєрідний поштовх у просуванні настоянок на ринку дала мода на крафтові напої. Їх виробництво вимагає особливої майстерності, і тому крафтові настоянки такі цінні для вибагливого сучасного покупця.
"Такі настоянки, як Перцівка, Хреновуха, Зубрівка можна назвати нішевими напоями. Грубо кажучи, це горілка, але з різними цікавими смаками. Більш вишуканий напій, чи що. Настоянки не можна назвати широко поширеними, їх обирає і купує певний сегмент ринку. Крім смакових якостей, вони цікаві покупцеві своєю доступною ціною", - коментує незалежний аналітик ринку алкогольних напоїв Ігор Товкач.
Як повідомлялося в УНН, Україна випустила власну "зубрівку", настояну на вирощених у нас травах.