Буславець розповіла, чи міг перегляд прогнозного балансу спричинити дефіцит вугілля

Деталі

Коментуючи питання, навіщо було переглядати прогнозний баланс у квітні, чи є він поганим і чи мав негативний вплив на обсяги накопичення вугілля на зиму, Буславець вказала, що якщо спрощено, то причина перегляду відображена на графіку “Динаміка споживання електричної енергії в 2020 році”, що вона додала до повідомлення.

“Через падіння промислового виробництва, яке почалося ще наприкінці 2019 року, аномальну теплу і безсніжну зиму 2019/2020, стрімке зростання ВДЕ (лише за грудень 2019 було уведено більше 1 ГВт нових потужностей по "зеленому“ тарифу), а найбільше — через епідемію COVID-19 та пов’язані з нею карантинні обмеження, суттєво знизилось споживання електричної енергії, зазнали змін структура попиту та генерації. Як наслідок, фактичні значення споживання, а також — обсяги і структура виробництва електричної енергії впродовж першого кварталу 2020 року суттєво відрізнялися від прогнозного балансу, затвердженого 04.11.2019. Зокрема, щомісячне споживання було 8-9,5% нижче за прогнозне, виробництво ТЕС щомісячно на 15 — 48 % було нижче від очікуваних показників, АЕС — менше на 6-11%”, — прокоментувала Буславець.

З її слів, “навіть після оновлення прогнозного балансу 13.03.2020 похибка, переважно через вплив локдауну, залишалася високою (за підсумками квітня — мінус 6,4% по споживанню)”. “Це призводило до фізичної та паливної розбалансованості галузі, адже виробники не могли ефективно планувати свою господарську діяльність. Звідси — переповнені на літо склади (що просто небезпечно), зупинка шахт, страйки. Це стало передумовою для оновлення прогнозного балансу на 2020 рік, який, за поданням НЕК "Укренерго“ 28.04.2020 був затверджений вже мною як в.о. міністра. У підсумку, середня похибка прогнозування споживання електричної енергії по року склала лише 3,7%. А з урахуванням попередніх редакцій прогнозного балансу протягом січня — квітня 2020 року (протилежних за знаком похибок) — взагалі близько 0,6%, тобто загальна точність дуже висока”, — вела далі ексочільниця Міненергетики.

“Фактично, значна похибка мала місце лише в грудні і обумовлена вона була метеорологічними факторами, відновленням промисловості і суттєвим зростанням споживання населення. Ця ситуація ще потребує окремого аналізу, думаю, також вплинув і адаптивний карантин, коли і підприємства працювали, і населення значною мірою було вдома на віддаленому режимі”, — зазначила Буславець.

Далі вона прокоментувала, чи могло оновлення прогнозного балансу спричинити дефіцит вугілля у грудні — січні: “Ні, не могло. Як вже було зазначено, на підставі прогнозного балансу формується структура палива, яка визначає помісячні обсяги надходження/витрати палива по ТЕС і ТЕЦ, а також — графік накопичення вугілля”.

“Так, відповідно до прогнозної структури палива, підготовленої на базі прогнозного балансу від 28.04.2020, в листопаді 2020 року було заплановано поставити на ТЕС 1,9 млн т вугілля, а фактично доставлено 1,4 млн т, тобто, недопоставка склала 496 тис. т. В грудні 2020 року замість запланованих 1,9 млн т вугілля, а фактично привезено менше 1,8 млн т, обсяг недопоставки складав 150 тис. т. В січні ситуація повторилася, але тепер вже відносно нової структури палива, яка була розроблена під прогнозний баланс 2021 року, що був затверджений 04.11.2020. Обсяг постачання мав складати близько 2 млн т вугілля, а фактично за січень привезено менше 1,6 млн т, відставання склало 400 тис. т. Тобто, проблема не в "поганих“ прогнозних балансах 2020 і 2021 року, а то тому, що заплановані самими ж підприємствами під ці баланси обсяги постачання вугілля не виконуються! Причини тут в першу чергу економічні, але про них трохи згодом”, — відзначила Буславець.

“Щодо "зміщення“ Міністерством на зиму ремонтної кампанії атомних енергоблоків (чи самостійного їх зміщення через прогнозний баланс). Фактично, ключовим за масштабом фактором, що призвів до поточної кризової ситуації із вугіллям, є та затримка з виведенням з ремонтів і підключенням до мережі енергоблоків Запорізької АЕС. А саме ЗАЕС № 2 (середній ремонт), № 4 (капітальний) та № 5 (середній з подовженням терміну експлуатації енергоблоку). Графіки ремонтів генеруючого обладнання на 2020 рік було затверджено наказом Міненерговугілля від 01.11.2019 № 447 "Про підготовку обладнання електростанцій і теплових мереж до надійної та ефективної роботи у 2020 році та в осінньо-зимовий період 2020/2021 року“, в який час від часу вносились зміни. Відповідально наголошую, що станом чинну перед початком ОЗП 2020/2021 редакцію наказу (зі змінами, № 500 від 10.08.2020), ЗАЕС № 2 мав бути підключений до мережі 08.11.2020 (фактично — 22.11.20, з урахуванням зсуву початку ремонту понаднормовий термін відключення склав +11 діб), ЗАЕС № 4 — 02.09.2020 (фактично — 14.11.20, +72 доби ремонту), ЗАЕС № 5 — 13.11.2020 (фактично — 15.01.2021, +62 доби ремонту)”, — додала Буславець, коментуючи поширену інформацію.

За словам колишньої керівниця Міненерго, “таким чином, загальний простій трьох блоків склав 145 діб, що еквівалентно близько 3,2 млрд кВтгод відпуску електричної енергії при роботі на номінальній потужності. Або +1,7 млн т. не спаленого вугілля”. “Так, справедливим буде зазначити, що з метою компенсації вказаної затримки НАЕК "Енергоатом“ частково подовжував роботу ряду інших енергоблоків перед їх виводом в ремонт, використовуючи потужністний ефект реактивності. Але також треба чесно говорити і про те, що якби ремонтна кампанія підприємством була реалізована чітко до затвердженого Міністерством графіку, зараз на складах ТЕС додатково знаходилося б більше мільйона тонн вугілля і проблеми з його дефіцитом не існувало б взагалі!” — наголосила Буславець.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Лікбез для “експертів”: Буславець пояснила, що таке прогнозний баланс в енергетиці

“Про недопустимість такої ситуації Міністерство і я особисто неодноразово наголошувала у відповідних протокольних дорученнях. Хочу підкреслити, що намагання перекласти на Міненерго, з посиланням на затверджений прогнозний баланс чи графік ремонтів, відповідальність за таку затримку ремонтів — безпідставні, оскільки зазначені блоки за результатами затвердженого прогнозного балансу чи наказу щодо ремонтної кампанії в холодний резерв не виводилися”, — підкреслила ексочільниця Міненерго.

Підсумовуючи, Буславець заявила, що “є три фактори, які призвели до дефіциту вугілля у січні — лютому поточного року: затримка з виведенням з ремонтів і підключенням до мережі трьох енергоблоків ДП “НАЕК "Енергоатом“; зростання попиту на електричну енергію; недостатні обсяги постачання вугільної продукції на склади ТЕС ГК”.

“На загрозливі тенденції швидкого спрацювання складів Міністерство звертало увагу ще задовго то того, як ця тема стала популярною. Так, вже 10.12.2020 за моїм підписом було надіслано лист на генеруючі компанії, Держенергонагляд, в якому зазначалось про неприпустимість стрімкого спрацювання складів. Крім того, вимагалось терміново вжити вичерпних заходів щодо збільшення обсягів постачання вугільної продукції і якнайшвидшого відновлення гарантованих запасів вугілля на ТЕС ГК. Хочу підкреслити, що запаси вугілля на той час складали "комфортні“ 1,5 млн тонн”, — розповіла Буславець.

За її словами, “перед тим як звинувачувати енергогенеруючі компанії (включно з Енергоатомом)”, слід подивитись на ситуацію ширше і розібратися в економічних передумовах її виникнення. “Вважаю, що до кризи призвела як комбінація об’єктивних природніх факторів, так і дії, що мають негативний, проте відкладений ефект, який послабляє українську енергетику. Ці дії застосовувались переважно в кінці 2019 — початку 2020 роках, проте, зважаючи на наявний запас міцності в енергосистемі, повною мірою проявилися в даний час”, — відзначила ексочільниця Міненерго.

“Отже", зі слів Буславець, "три “міни уповільненої дії”, підкладені під українську енергетику:

• Систематичне “продавлювання” ціни на ринку електричної енергії. Мова тут йде як про недосконалі правила ринку (численні на той час цінові обмеження), так і про маніпулятивні дії окремих учасників ринку (торгівля “повітрям”, маніпуляції на РДН та балансуючому ринку). Як наслідок, за підсумками 2020 року середньозважена ціна на РДН по ОЕС України склала 1340 грн/МВтгод, що на 22% нижче, ніж при відкритті ринку. Ця ціна є нижчою за собівартість виробництва електричної енергії тепловими електростанціями, що призводило до вимивання обігових коштів підприємств та нарощування заборгованості перед постачальниками. При чому, в першій половині року, коли ТЕС мали накопичити фінансовий ресурс та законтрактувати вугілля на зиму, середньозважена ціна взагалі просіла до 1291 грн/МВтгод. Енергоблоки простоювали (через нерентабельність та відсутність попиту), коштів на закупівлю вугілля чи якісне проведення ремонтної кампанії не було. Як наслідок — маємо численні аварійні ремонти на енергоблоках ТЕС, зокрема, довготривалий аварійний ремонт Слов’янської ТЕС зі втратою 800 МВт такої необхідної зараз потужності (при чому, забезпеченої вугіллям).
• Незбалансованість ПСО та багатомільярдні борги Енергоатома. Через вчасно неприйняті рішення по зміні тарифу на передачу чи зниженню обсягу перехресного субсидіювання, на початку минулого року стрімко зросла заборгованість перед державним Енергоатомом. Враховуючи вже наявні борги в рамках старої моделі ринку (11,6 млрд грн) така ситуація вкрай ускладнила виконання підприємством ремонтної кампанії атомних енергоблоків. Треба сказати, що серією заходів Міністерством спільно з Урядом у другому півріччі 2020 року тренд вдалось переломити і заборгованість почала знижуватися (до 7,8 млрд), проте закладені негативні тенденції потім “ехом” відбилися на тривалості і якості ремонтної кампанії АЕС.
• Відкриття імпорту електричної енергії з Російської Федерації та Білорусі в період її профіциту. Цей фактор є одним із елементів першого пункту. Протягом другої половини 2019 року — початку 2020 року з РФ та РБ було імпортовано понад 1,1 млрд кВтгод електричної енергії. В поєднанні із зниженим попитом на електроенергію (через теплу зиму та карантинні заходи) залучення імпорту, по перше, збільшило профіцит (незатребуваність) вітчизняної генерації, а по друге — через спекулятивні операції просадило ціни на РДН. У підсумку, це мало негативний вплив на економіку підприємств електроенергетичного і вугільного комплексів і сприяло паливній розбалансованості. Говорячи простою мовою, ТЕС вийшли із зими з переповненими запасами вугілля, але без грошей. Як наслідок, навесні-влітку минулого року було призупинено роботу низки шахт та почалися масові страйки шахтарів. Тобто, виробничий ресурс вітчизняного вугільного комплексу було ослаблено, що також позначилось на обсязі поточних поставок вугільної продукції власного видобутку“, — написала Буславець.

З її слів, “у підсумку, експлуатація електроенергетики в умовах викривленого ціноутворення на ринку електричної енергії для задоволення короткострокових інтересів трейдерів, окремих промислових споживачів чи заробляння політичних балів на низьких цінах на електроенергію, не могла тривати вічно і наслідки не забарилися”. “А вони є складними, зважаючи на очікуване зниження температури повітря і, відповідно, зростання попиту на електричну енергію”, — вела далі Буславець.

“Тому, в сьогоднішніх умовах для "гасіння пожежі“ вживаються заходи для забезпечення безпеки постачання електричної енергії. А саме — збільшення обсягів постачання вугілля за рахунок імпортного, використання природного газу на пиловугільних енергоблоках ГК ПАТ "Центренерго“ (більш дорогого палива, за яке ще потрібно буде заплатити), залучення аварійної допомоги зі сторони сусідів (Білорусі). І що прикро, ця ситуація "підіграла“ прихильникам відновлення імпорту електроенергії зі сторони РФ та РБ”, — зауважила колишня керівниця Міненергетики.

“Отже, внаслідок хронічного недофінансування вітчизняної генерації та вугільної промисловості — тепер змушені купувати у сусідів (в тому числі — в агресора), даючи можливість заробити їх енергетикам та шахтарям.

Очолюючи Міненерго, моїми пріоритетами були підтримка саме української енергетики та забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам. Особливо — під час проходження складного зимового періоду. Так, на час входження в ОЗП на складах ТЕС були накопичені рекордні за останні сім років запаси вугілля (близько 3 млн тонн). Сподіваюсь, ці пріоритети буде збережено”, — резюмувала Буславець.