Вирок Дніпровського райсуду Києва спотворює законодавство про спецконфіскацію
Київ • УНН
КИЇВ. 25 травня. УНН. До Київського апеляційного суду надійшла скарга на вирок суду першої інстанції, що застосував норми законодавства про спеціальну конфіскацію та прийняв неправосудне, на думку сторони захисту, рішення, що може позбавити держбюджет багатомільйонних надходжень та створити небезпечний прецедент, передає УНН.
Законодавство про спецконфіскацію, ухвалене декілька років тому, мало на меті повернення державі коштів, що були вкрадені топ-чиновниками. Але, як це зазвичай трапляється у нашій країні, все пішло не так, як планувалось. Так, норми даного законодавства були використані у довготривалому конфлікті між бізнес структурами групи DCH та АІС (остання звинувачує DCH, що належить Олександру Ярославському, у намаганні отримати активи компанії).
Якщо винести за лапки довгу історію цього бізнес-конфлікту, початок якого був ще у 2007 році, коли АІС отримав кредитів в Укрсиббанку на 30 млн дол. та повернув більш, ніж 90% його тіла, то маємо таку картину: у квітні 2020 р. суддя Дніпровського райсуду Києва Мирослава Марченко ухвалила рішення, яке може стати прецедентом в українській юридичній практиці, повідомляє Главред. Згідно рішення суду, на користь компанії “Українська металургійна компанія” (входить до структури DCH) мають бути стягнені 2,28 млрд грн шляхом продажу арештованого майна, яким зараз керує Агентство з розшуку та менеджменту активів (АРМА).
Повідомляється, що згідно законодавства, у разі застосування спецконфіскації, усі кошти що надходять від продажу конфіскованого майна мають надходити виключно до держбюджету, як того вимагає ст. 96 Кримінального кодексу України. Зазначається, що ст. 96-1 кодексу передбачає, що у разі конфіскацій майно спочатку має безоплатно перейти у власність держави і не може бути використане для відшкодування збитків потерпілому. При цьому ст. 96-2 Кримінального кодексу забороняє застосовувати спеціальну конфіскацію до коштів та майна, які підлягають поверненню власнику, або ж призначені для відшкодування шкоди.
У публікації також звертається увага на той факт, що конфісковане майно може бути реалізовано за значно нижчими цінами, що також завдасть збитків держбюджету та його власникам.
Видання також повідомляє, що підчас судового процесу райсуд порушував практику Європейського суду з прав людини.
Зокрема особа, у разі, якщо держава застосувала до її майна спецконфіскацію, має право на судовий захист, а Дніпровський райсуд навіть не допустив скаржника до участі в судовому процесі.
Якщо Київський апеляційний суд залишить рішення першої судової інстанції в силі, маємо взагалі два брутальних порушення — неправомірне використання законодавства про спеконфіскацію у конфлікті бізнес структур, та більш грубе та жорстке — направлення грошей замість держбюджету у приватний гаманець.