Уціліла з Освенцима: російські "визволителі" зараз воюють в Україні

Деталі

На святкуванні 78-ї річниці визволення табору виступила 89-річна Здзіслава Влодарчик.

"78 років тому я приїхала сюди з батьками та молодшим братом. Мені було 11, моєму братові сім. Коли нас гнали з пересильного табору у Прушкові до товарних вагонів, хтось голосно запитав: куди ми їдемо? Відповідь була: село під Краковом, ми довго їхали. Батько намагався спостерігати за маршрутом поїзда через щілину між дошками у вагоні. Сірість уже була там, якісь будинки, коли я почула відчайдушний крик батька. Він схопився за голову і вдарив нею об стінку вагона, кричачи: Боже, куди нас привезли, куди привезли? Я подивилася в щілину та побачила білу табличку з чорним написом Освенцим", - згадувала Здзіслава Влодарчик.

"Ми сиділи на землі. Ось так ми і провели першу ніч. Вранці мама сказала, що чоловіки в казармі і там мій батько. Ми провели з батьком весь день. Люди шукали сім'ї та друзів... Ближче до вечора мама веліла мені йти в барак. Вона залишилася з батьком. Це був останній раз, коли я бачила свого батька", - сказала вона.

Наступного дня 11-річну Влодарчик відвели в лазню.

"Нам довелося залишити все позаду: ми стояли голі. Була стрижка і Гоління. Нас погнали далі коридором в іншу кімнату. Хтось крикнув: зараз пускають газ. Але це була вода, то холодна, то гаряча .Не було ні мила, ні рушників", - згадує вона.

"Моя мама отримала номер 85281, я наступний, а мій брат номер 192798. І ми отримали перший шматок хліба. Маленький хліб - чверть для дорослих і 1/8 для нас, дітей. Ночі були найгіршими. Діти плакали, звали матерів, що холодно, що голодні. Згодом вони замовкли, бо знали, що нічим і ніхто не допоможе. Перекличка вранці. Звісно, без їжі. Увечері перекличка та скромна порція хліба, кубик маргарину, іноді мармелад, трав'яний чай чи кава", - додала вона.

Влодарчик наголосила, що "стоячи біля меморіального комплексу Аушвіц-Біркенау, вона із жахом слухає новини про війну на Сході.

"Російські війська, які нас тут звільнили, нині воюють в Україні. Чому? Чому така політика?" - спитала вона.

Повна розповідь Влодарчик тут.

Прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький використав річницю звільнення Освенцима, щоб закликати до опору геноциду в Україні.

"З поваги до жертв Голокосту та з мудрістю, яку ми почерпнули з цієї трагедії, сьогодні ми маємо рішуче і разом протистояти демонам-злочинцям, які чинять геноцид у Східній Європі", - написав Моравецький у Facebook.

"Солідарність та послідовна підтримка України є ефективними засобами запобігання повторенню кола історії".

Доповнення

У той час як функція Освенцима як табору смерті була очевидна вже до 1942 року, операція набула промислового масштабу 1943 року. Навесні того ж року німці завершили будівництво чотирьох об'єктів в Освенцимі-Біркенау, зокрема газові камери та крематорії для поховання трупів.

Назва Освенцим міцно увійшла до свідомості світу як синонім Голокосту та втілення зла. Тільки там нацисти вбили понад 1 млн людей, переважно євреїв. По всій Європі вони вбили близько 6 мільйонів євреїв під час Голокосту.