Він наголосив, що ФГВФО уповноважений лише на перевірку банківських договорів на предмет нікчемності, і лише тих договорів, які були укладені впродовж року до введення у банк тимчасової адміністрації.
“Відповідно до ст. 38 Закону Фонд гарантування вкладів фізичних осіб наділений лише правом встановлювати факт нікчемності правочину у разі наявності передбачених Законом підстав. В той же час Закон не наділяє Фонд гарантування вкладів фізичних осіб правом визнавати правочини нікчемними”, — пояснив юрист.
Ю.Різник зауважив, що будь-який правочин (банківський договір) вважається правомірним до тих пір, поки суд або закон не встановить зворотнє.
“У випадку наявності спору щодо дійсності відповідного правочину фізична особа чи то Фонд гарантування вкладів фізичних осіб мають право звернутися до суду з позовною заявою про визнання правочину дійсним та/або недійсним. Так, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним”, — наголосив він.
Так, зокрема, ФГВФО не міг встановити нікчемність договору факторингу між банком “Михайлівський” та фінансовою компанією “Плеяда” — він міг лише оцінити їх як нікчемні та звернутися до суду для перевірки, зауважив Ю.Різник.
“Фонд гарантування вкладів фізичних осіб згідно норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не має повноважень визнавати правочини нікчемними (правочин визнається нікчемним в силу Закону), він може лише проводити перевірки правочинів на предмет їх нікчемності, а у разі виявлення таких договорів (правочинів) повинен звернутися до суду для застосування наслідків нікчемності договорів (правочинів)“, — пояснив Юрій Різник.
За даними старшого юриста ЮК “Алєксєєв, Боярчуков та партнери” Інни Рудник, ФГВФО в минулому році, всупереч закону, розширив собі повноваження щодо виявлення нікчемів.
“За Законом Фонду дозволено повідомляти сторони нікчемного правочину про результати перевірки та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів як під час тимчасової адміністрації, так і під час ліквідації банку.
Однак, відносно самої перевірки закріплено лише одна норма — перевірка проводиться під час здійснення тимчасовій адміністрації. Тобто, Порядком 826 Фонд фактично розширив свої повноваження всупереч Закону”, — зазначила вона.
При цьому І.Рудник звернула увагу, що застосування з боку ФГВФО Порядку № 826 в зворотній дії, тобто до тих договорів, які були укладені до моменту набуття його чинності — неправомірне.
Нагадаємо, застосування ФГВФО у зворотній дії Порядку № 826 юристи виявили у справі банку “Михайлівський”.
“Рішенням про затвердження Порядку № 826 визначено, що воно набуває чинності з дня, наступного за днем його офіційного опублікування, як того і вимагає чинне законодавство України.
Тобто помилковим є твердження, що порядок має зворотну дію. Використання положень Порядку № 826 щодо правовідносин, які виникли до його прийняття, є неправомірним”, — наголосила І.Рудник.
Коментуючи ситуацію, яка склалася з позичальниками банку “Михайлівський”, які не знають кому їм сплачувати заборгованість, юрист повідомила, що добросовісним набувачем кредитного портфелю на сьогоднішній день залишається фінансова компанія “Фагор”.
Нагадаємо, суд так само вважає “Фагор” належним кредитором банку “Михайлівський”.