КИЇВ. 17 серпня. УНН. Попри те, що Сполучені Штати Америки знаходяться в тисячах кілометрів від України, однак саме співробітництво з цією країною може стати для нашої держави рушієм тектонічних зрушень у галузі сільського господарства. У цьому переконаний Посол Фонду ООН з Глобального Сталого Розвитку, заступник глави партії “Батьківщина”, народний депутат Вадим Івченко, який нещодавно повернувся після візиту до США, під час якого йому вдалося досягти низки домовленостей, що допоможуть розпочати україно-американське аграрне співробітництво з чистого аркуша. Про перспективи та плани подальшої співпраці українських фермерів і профспілок з американськими та про те, чому в комунікації Банкової з США не все так просто, Вадим Івченко детальніше розповів в інтерв’ю УНН.
— Приблизно тиждень тому ви повернулись із поїздки до Сполучених Штатів Америки, під час якої у вас була ціла низка зустрічей з американськими політиками та представниками великого бізнесу. А до цього ви неодноразово називали США найважливішим партнером для України. Чим це обумовлено?
США є нашим стратегічним партнером. І коли розглядається важливі для України питання на Радбезі ООН, зокрема, щодо збереження територіальної цілісності, то Сполучені Штати як одна з країн Великої сімки, завжди підтримує Україну.
На жаль, сьогодні у стосунках України та США є багато невизначеності, бо той же глава фракції “Слуга народу” публічно заявляє, що орієнтуватись треба на Китай, наприклад. Але саме США допомагають Україні в реформуванні фінансових інституцій, а також правильно здійснювати корпоративне управління державних підприємств. Звичайно, як це працює в Україні й кого ставлять на керівні посади в цих державних підприємствах — це вже окрема історія. Тому ми, відстоюючи наші національні інтереси, маємо залучати американський досвід, інновації, можливості, фінансові інструменти, щоб цим могли скористатись громадяни України.
Вадим Івченко з конгресменом Джимом Макговерном
— Під час візиту в США ви зустрілись з впливовими представниками аграрної сфери США. Які результати цих перемовин?
У мене була зустріч у Вашингтоні з виконавчим директором Передової бізнес-ради з питань біопалива (Advanced Biofuels Business Council) Бруком Колманом, а також з керівництвом асоціації фермерства. В агарній галузі та сфері розвитку біопалива США на декілька кроків попереду нас, тому що зовсім по-іншому використовують землю та оброблюють її. Вони вже не використовують ті хімікати та пестициди, які Україна дозволяє завозити до себе з Китаю, Індії або з інших країн. Американські аграрії використовують вуглекислий газ для росту рослин. У сільському господарстві використовують бактерії, які покращують стан рослини при різних кліматичних умовах: від зависокої вологості до посухи. Тому, запевняю, нам є чого повчитись у США.
Так, ми зараз лише починаємо запроваджувати ринок біоетанолу, а у США вже 12% складає частка екологічних добавок до пального. До того ж вони вже знають як використовувати біопаливо другого покоління, тобто виготовленого не зі спеціально вирощеного для цього рапсу, а з відходів сільського господарства.
Для того, щоб Україна змогла правильно, швидко та ефективно пройти цей шлях, нам потрібен досвід США. Тож під час мого візиту ми домовились в жовтні підписати меморандум і створити україно-американську платформу для розвитку біоетанолової галузі в Україні. Наразі я працюю над створенням організації в Україні, до якої увійдуть промислові підприємства, що займаються біоетанолом, а також ті організації та представники, які відстоюють у нас розвиток “зеленої” енергетики.
Візит в новітню американську аграрну компанію Indigo Carbonа
— З першого липня в Україні відкрився ринок землі. Як американські колеги оцінюють розпочату в нас земельну реформу?
У США, звичайно, вітають відкриття ринку землі, але коли я розповів, які умови створили для наших фермерів, там жахнулися: немає фінансових інструментів, немає дешевих кредитів, немає нормальної правоохоронної та судової системи, яка захистить фермера чи їхні врожаї. У нас підтримують людину, яка має 600 тисяч гектарів, а людина, яка має 2 або 6 гектарів, і є сімейним фермером. А сьогодні владою пропонуються податкові навантаження саме на маленькі фермерства, які їх зрівнюють з великими: тепер великі агрохолдинги будуть платити стільки ж, скільки й сімейні фермери.
Можу сказати, що у наших американських колег є сумніви, що земельна реформа, здійснена подібним чином, піде на користь українським фермерам і українському сільському господарству.
— Ви як представник профспілок у Верховній Раді від партії “Батьківщина” під час візиту до Вашингтону мали зустрічі й у сфері профспілкової роботи. До чого домовились?
У США профспілки відрахування своїх членів вкладають у великі фінансові фонди, які, оперуючи цими ресурсами, значно примножують їх. Тому ми часто бачимо американських і європейських пенсіонерів, які подорожують по світу, захищені та забезпечені фінансово, ведуть активний спосіб життя. Майно, яке є в профспілках, теж працює на своїх членів: у публічній системі це майно обертається через певні фінансові інструменти й отримуються мільярдні кошти, що вкладаються у відшкодування, наприклад, реабілітації людей, які втратили на якийсь час можливість працювати.
Тобто профспілка у США — це, в першу чергу, ефективний захист і фінанси на лікування людей, на навчання, перекваліфікацію, первинні юридичні послуги тощо. Мені цей досвід здається гарним для того, щоб керівництво українських профспілок підписало Меморандум з американськими колегами та почало переймати ефективні інструменти, які є в США. Це зробить профспілковий рух України міцнішим, структурованим, багатшим, щоб люди не копійки отримували, а дійсно гідне відшкодування, якщо в них втратиться можливість працювати.
Зустріч з конгресменом Джином Слеттері
— У кінці серпня, до речі, запланований перший візит Президента України Володимира Зеленського до США. Як ви в цілому оціните роботу президентської команди в побудові американо-українського співробітництва?
На мою думку, головною проблемою в команді Президента Зеленського є те, що люди, які займаються комунікацією з Вашингтоном (окрім посла, який професійно розуміє свою справу), не знають, як проводиться американська політика. Для того, щоб отримувати від США інструменти підтримки, необхідно створювати певні групи підтримки в Сенаті, в Госдепі, серед бізнес-кіл. Для того, щоб американські групи впливу хотіли працювати з Україною, потрібно робити одне-єдине: виконувати ті обіцянки, які даються нашою владою. Думаю, що Президентові варто замислитись, як залучити в команду саме тих людей, які точно знають, як працювати з Вашингтоном, щоб це йшло на користь України, а не окремих людей.
— Наостанок: які результати цього візиту для України ви прогнозуєте?
Візит пройде рівно. Проте скажу більше: Вашингтон 30 серпня, за словами американців, нагадуватиме “пустелю”, бо там нікого не буде. ЗМІ, політики та посадовці починають з’їжджатися у Вашингтон десь на третьому тижні вересня. Через це маю певні побоювання, що під час цього візиту інформаційне коло буде зім’ятим, і Зеленський не зможе донести українську позицію до американців. Окремо також президентській команді варто подумати над тим, як використовувати на користь всі приїзди американських посадовців до України і як налагоджувати співпрацю з США.