За традицією східної церкви, свято Успіння Пресвятої Богородиці або, як кажуть у народі, Перша Пречиста, належить до переліку дванадцяти найбільших свят церковного року.
За переказами, Божа Мати часто молилася на Єлеонській горі - місці вознесіння Христа. Одного разу вона побачила архангела Гавриїла, який повідомив, що через три дні закінчиться її земне життя. На підтвердження своїх слів він вручив Богоматері гілку райського фінікового дерева.
Перед кончиною Божа Матір виявила бажання побачити всіх апостолів, і Бог здійснив чудо: над домом нависло багато хмар, на яких зібралися апостоли. Вони були здивовані тим, що сталося. Богородиця благословила кожного з учнів Христа й повідомила, що вони не побачать її після Успіння з волі Господа.
У Гефсиманії тіло Божої Матері поховали в печері, вхід до якої був завалений величезним каменем. Апостоли біля гробниці пробули три дні. На третій день прийшов апостол Хома, який не зміг бути на погребінні й не одержав благословення Богоматері. Він був дуже засмучений з цього приводу. Співчуваючи Хомі, апостоли вирішили відкрити гробницю. Але, відваливши камінь в печеру, вони побачили, що гробниця порожня, у ній були лише погребальні покривала. Того ж дня увечері, під час обряду переломлення хліба в пам’ять про померлу, апостоли побачили Богородицю, яка їм сказала: “Радійте! Я з вами назавжди”.
Українці це свято називають “Перша Пречиста”. Упродовж осіннього періоду є три “Пречисті”.
Є приказка, що “Перша Пречиста жито засіває, друга — дощем поливає, а третя — снігом покриває”.
Отож, на Першу Пречисту відбувається озимий посів.
В Україні о цій порі розпочинається збір врожаю в садах. На деревах залишають лише “зимові” сорти яблук та груш. Після Першої Пречистої також розпочиналася заготівля калини.
У день Першої Пречистої селяни приносили до церкви на літургію колосся нового врожаю.