Вірменія демонструє жести недоброї волі

Вірменія демонструє жести недоброї волі

Київ  •  УНН

 • 493080 перегляди

КИЇВ. 29 грудня. УНН. В той час, як переважна більшість демократичного світу засуджує військову агресію в Україні з боку рф і допомагає Україні, влада Вірменії доповідає про успішне партнерство в економічній, політичній та військовій галузях з російськими загарбниками.

23 листопада увесь світ здригнувся від чергової атаки росіян – у Вільнянську Запорізької області від ракетного потрапляння до полового будинку загинуло новонароджене немовля, загинуло семеро людей у Вишгороді на Київщині. Цього ж дня прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян приймав у Єревані президента росії путіна, присягаючи у вірній дружбі та союзницьких відносини та стратегічному партнерстві з країною-агресором.

Попри створення Пашиняном враження готовності переорієнтуватися на Захід, вірменський прем’єр не втомлюється повторювати, що росія є найближчим союзником. Йому підспівує і віце-спікер парламенту Аршакян: «позиції наших країн щодо принципових міжнародних питань близькі або збігаються».

Як зазначає 5 канал, щоб звірити орієнтири та догодити кремлівському оточенню, від початку війни в Україні Пашинян 4 рази відвідував рф, 5 разів зустрічався з кремлівським диктатором та 15 разів спілкувався з ним телефоном. На тлі агресії проти демократичної України військове партнерство між рф і Вірменією постійно поглиблюється. До москви по кілька разів їздять міністр оборони Вірменії, секретар Радбезу та начальник Генштабу.

На початку осені проведено спільні військові навчання, а 9 грудня підписано угоду про військове співробітництво на 2023 рік. Відтак, будь-які претензії за порушення міжнародних прав влада Вірменія пропонує «розглядати як нападки на росію».
Плодами такого тісного військового співробітництва Вірменія, скоріш за все, скористається для того, аби зміцнювати сепаратизм на території Азербайджану. Усе через те, що на думку так званого «міністра закордонних справ» сепаратистського анклаву, У росії й Вірменії - «спільний геополітичний фронт». Відтак створення і збереження військових плацдармів у суміжних країнах – мета кремля. Яскравим свідченням такої «геополітики» є не тільки Карабах, а й визнання псевдореспублік на території України.

Керівництво сепаратистського анклаву в Карабаху активно підтримувало і продовжує підтримувати російську агресію проти України і не тільки на словах. "Влада" вірменського анклаву в Карабаху вже відправила кілька тонн продовольства російським окупантам, котрі перебувають в Україні. Це теж розцінено міжнародною спільнотою, як жест недоброї волі. Але на догоду хазяїна кремля Вірменія готова на все, аби не втратити прихильність російського диктатора.

Цинізм ситуації полягає в тому, що вірменська влада та прокремлівські сепаратисти всередині країни ототожнюють себе з Україною і переконують весь світ, що саме Вірменія є жертвою карабахського конфлікту. Однак всім очевидно, що жертвами військових конфліктів є Україна і Азербайджан, і вони мають спільного ворога – російську федерацію та її поплічників на кшалт вірменського керівництва та сепаратистів у Карабаху.