Провали коаліційної угоди: агрополітика

Політична декларація про наміри представляла собою стислий перелік запланованих кроків на зустріч "вимогам Європи" і в ім'я "кращого майбутнього країни". Через три роки, можна сміливо аналізувати, чому судилося збутися, а які наміри влади очікував провал.

Однією з головних прерогатив розвитку української економіки, в силу багатьох об'єктивних чинників, завжди вважався агропромисловий комплекс. Ця зона відповідальності, згідно з коаліційною угодою, була довірена представникам "Удару" Віталія Кличка.

Варто нагадати, що раніше, за даними ЗМІ, посередником між Кличком і керівництвом БПП на переговорах по злиттю партії глави держави і УДАРу виступав Вадим Столар. Його називають "сірим кардиналом" столичного мера, а заодно і куратором багатьох питань в рамках підписаної коаліційної угоди.

Деякі видання стверджують, що до "компетенції" саме Столара відносять ринок нерухомості столиці, а також "важливі питання" розвитку агропромислового комплексу країни. Наскільки реальним і сильним є вплив зазначеного політика на процеси - судити складно, бо офіційних підтверджень того, що саме в його кабінеті приймаються рішення про майбутнє аграрних активів поки немає.

Так чи інакше, підсумки трирічного періоду дії коаліційної угоди для аграрної галузі України назвати успішними дуже важко. Почнемо хоча б з того, що в країні вже протягом тривалого періоду відсутній міністр аграрної політики.

Тарас Кутовий був призначений на посаду міністра агрополітики і продовольства України в квітні 2016 року. В травні 2017 року він подав у відставку, проте до цього дня так і не був звільнений, а нового міністра - не призначено. В.о. міністра нині є Максим Мартинюк, який встиг оскандалитися з кадровими призначеннями тимчасових керівників ГПЗК України.

Поки країна живе без міністра, рівень відповідальності за прийняті в сфері агрополітики рішення звелися нанівець. І така ситуація на руку діючому Кабміну, вважає юрист Юрій Кармазін.

"У Кабміні працюють багато в.о. через неготовність уряду нести відповідальність за свою роботу. Це влаштовує Гройсмана", - сказав він в коментарі УНН.

Повертаючись до міністра Т.Кутового, якого вважають креатурою В.Кличка, нагадаємо, що в момент призначення він визначив пріоритетними для себе три напрямки реформ:

- прозорий обіг землі,

- пряма державна підтримка фермерів,

- приватизація збиткових держпідприємств.

Всі ці завдання тісно перегукуються з суттю коаліційної угоди і підлягали реалізації, скажімо так, "під відповідальність "Удару".

Чого ж вдалося досягти?

Наміри 1: Прозорий оборот землі.

Підсумок: мораторій на продаж землі продовжено: ніякої прозорості як не було, так і немає. За словами Президента Петра Порошенка, законопроект про ринок землі повинен бути прийнятий в 2018 році, але наскільки реальні ці плани - покаже тільки час.

Тим часом чиновники профільного міністерства, політики і фермери поки лише продовжують дискусії на тему, якою має бути модель цього прозорого земельного ринку в Україні.

Намір 2. Пряма державна підтримка фермерів

Підсумок: Всупереч обіцянкам влади і очікуванням фермерів, пряма державна підтримка з кожним роком тане на очах. Якщо в минулому році прямі дотації тваринників були на рівні 4 млрд грн, то в 2018 році ця сума зменшилася відразу вдвічі до 2 млрд грн.

При цьому, пояснити причини скорочення держпідтримки ні чиновники, ні політики толком не можуть. Деякі експерти сходяться на тому, що такий сценарій розвитку подій може бути вигідний трансатлантичним корпораціям, які з кожним роком нарощують свою присутність на вітчизняному ринку продуктів, витісняючи звідти українського виробника. Особливо це стосується американських і європейських компаній, що збільшили за останній рік експорт продуктів харчування в Україні майже в два рази.

Відзначимо, що в даному контексті злий жарт з обіцянками коаліціантів в особі Т.Кутового зіграла Асоціація з ЄС, де, серед іншого, встановлено мізерно малі квоти на експорт українських товарів в європейські країни. І це в той час, коли західні компанії безмитно ввозять в Україну практично все, що хочуть. В результаті, тільки за 2017 рік торгове сальдо нашої країни погіршилося в два рази і тепер становить мінус 5 млрд доларів.

Намір 3. Приватизація збиткових держпідприємств

Підсумок: ДП "Укрспирт" до сих пір монополіст на ринку спирту і приватизація його навіть в 2018 році не передбачається. Про це, зокрема, днями заявив керівник Фонду держмайна України Віталій Трубаров.

"Можу сказати про те, що в планах на 2018 рік приватизації "Укрспирту" немає. Хоча я переконаний в тому, що "Укрспирт", як і інші підприємства, повинен бути приватизований. Адже за допомогою такого кроку ми відійдемо від божевільної корупції, яка існує на цих підприємствах", - сказав він.

Відзначимо, що уряд в угоді МВФ обіцяв приватизувати "Укрспирт" ще у вересні минулого 2017 року.

Аналогічно, не сталося приватизації і Державної зернової корпорації України. Сьогодні це підприємство не включено до переліку об'єктів, які підлягають приватизації, не дивлячись на всі публічні заяви особисто Т.Кутового з цього приводу. Більш того, останнім часом ДЗКУ взагалі перетворився в "яблуко розбрату" між Україною і китайськими кредиторами.

Ця історія бере свій початок в 2012 році і викликала велику кількість корупційних скандалів, перші проблиски яких вже просочуються в ЗМІ.

Вся справа в тому, що ДПЗКУ не справляється зі своїми зобов'язання по півторамільярдному китайському кредиту, отриманому під держгарантії. І якщо ще влітку в переговорах між Україною та КНР було розуміння і навіть була здійснена перша проплата з обслуговування кредиту, то вже восени (після зміни менеджера ДПЗКУ) ситуація кардинально змінилася в гіршу сторону.

У вересні, зернову корпорацію очолив екс-менеджер підприємств регіонала В.Продивуса - Дмитро Гавриш.

Легітимність його термінового призначення на керівництво ДПЗКУ в статусі в.о. спочатку викликала багато запитань. Але ще більше запитань у китайських кредиторів, судячи з усього, викликали його дії. За даними ЗМІ, уряд КНР запідозрило наміри менеджменту зернової корпорації уникнути виконання зобов'язань по кредиту шляхом доведення підприємства до банкрутства. Для цього активи (борошномельні заводи) корпорації по суду почали виводити на ДАК "Хліб України".

Проміжним підсумком розпалювання конфлікту став арешт рахунків ДПЗКУ (в грудні минулого року). Його ініціювали китайські кредитори. А вже в січні Кабміну довелося терміново міняти в.о. керівника зернової корпорації, щоб стабілізувати ситуацію і повернути переговори з партнерами в конструктивне русло. Всіх цих проблем могло б і не бути, якби не тотальна корупція в агросекторі, вважають експерти.

За словами глави Українського союзу промисловців і підприємців Анатолія Кінаха, спроби вивести активи з ДПЗКУ ставлять під загрозу продовольчу безпеку України.

"Якщо підприємства передають (активи ДПЗКУ - ред.) фактично збанкрутілої структури, включаючи ДАК "Хліб України", це знову ж таки підтверджує відсутність в Україні прозорої сучасної державної політики. Це ставить під загрозу продовольчу безпеку України. Це може призвести до виникнення чергових корупційних схем, включаючи можливу приватизацію за безцінь стратегічних підприємств України. Якщо ми не маємо конкретної державної програми розвитку корпорацій, і все-таки віддамо її активи за безцінь - це загрожує погіршенням інвестиційного клімату. Нас не зрозуміють інвестори", - вважає він.

Крім зупинки зернових і борошномельних підприємств по всій країні, конфлікт Мінагрополітики в особі ДПЗКУ з Китаєм загрожує мільярдними збитками для бюджету України, які ми змушені будемо платити в якості штрафних санкцій за невиконання зобов'язань. Але найнеприємніше в цій історії, напевно, те, що "чесному слову" наших чиновників, що дискредитували себе конкретними діями, китайська сторона більше не вірить.

Підводячи точковий і досить поверхневий підсумок виконання коаліційної угоди в аграрній сфері можемо констатувати незадовільний стан справ. Відповідальний за галузь "Удар" на рингу обіцяних реформ, схоже, зазнав повного краху, який покличе за собою збитки для країни і значні загрози для аграріїв.