Ефект Юрченко: чи потрібно українських політиків примусово перевіряти на наркотики і проводити психічний огляд

КИЇВ. 13 липня. УНН. На цьому пленарному тижні депутати “Слуги народу” хочуть заслухати доповідь керівника Національної поліції України Ігоря Клименка і міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, яка буде стосуватися відразу декількох народних депутатів, яких напередодні зупиняла поліція і підозрювала в керуванні автомобілем в нетверезому стані або наркотичному сп’янінні. УНН дізнався, чому народні обранці все частіше потрапляють в подібні скандали, і чи можна на законодавчому рівні, зобов’язати політиків проходити тестування у нарколога та психіатра.

Наприкінці червня в Одесі патрульна поліція затримала нардепа “Слуга народу” Ігоря Васильківського, тоді його підозрювали в управлінні автомобілем в стані алкогольного сп’яніння. Сам депутат заперечував таке звинувачення, і показав негативний результат тесту, правда, зробленого на другий день після події. Тиждень тому в скандал потрапив Євген Брагар, нардеп “Слуги народу”, якого також зупинила поліція, яка запідозрила його в стані наркотичного сп’яніння. Сам Брагар сказав, що від нього вимагали хабар, а після відмови його дати — звинуватили у вживанні наркотиків, зараз проводиться розслідування. Ну і голосніше за всіх відзначився колишній депутат “Слуги народу”, Олександр Юрченко, якого виключили з фракції після скандалу з хабаром. 8 липня він уперше потрапив в ДТП у Львові, після чого напав на водія другого автомобіля. Огляд нібито показав, що він перебував під дією наркотиків.

На Юрченко склали адмінпротокол за частиною 1 статті 130 КУпАП за керування в стані алкогольного або наркотичного сп’яніння. За це йому загрожує штраф від 17 до 51 тисяч гривень з позбавленням водійських прав на термін від року до десяти років. Але відкритим залишається питання, чи позбудуться порушники правопорядку мандату, якщо їхня провина буде доведена, і що потрібно робити, щоб в майбутньому припинити такі випадки.

Непрохідний законопроект

Українські політики різного калібру час від часу піддаються звинуваченням у вживанні наркотиків, алкоголю, або неадекватному психічному стані. Однак довести хоч одне таке звинувачення практично не вдавалося. Для того, щоб контроль над поганими звичками депутатів був на рівні держави, в парламенті декілька разів з’являлися законопроекти, які повинні були ввести обов’язкові й регулярні перевірки державних службовців на наявність ознак прийому наркотичних речовин і психіатричний огляд.

Наприклад, в минулому скликанні ВР Олег Ляшко і його депутати вже не в перший раз виходили з подібною пропозицією. Ще в 2016 році “радикали” пропонували внести зміни в закон “Про запобігання корупції” щодо розширення сфери застосування спеціальних перевірок. Зокрема, ввести обов’язковий візит до психіатра і нарколога для чиновників усіх рангів.

УНН поспілкувався з співавторами законопроекту, які розповіли, що, незважаючи на публічну схвальну риторику депутатів, навіть на порядок денний він не був винесений, і законопроект “зарубали” ще на рівні антикорупційного комітету.

“Тоді всі законопроекти від опозиції лягали під сукно, або розглядалися з дуже сильною затримкою. У той час теж за короткий час було кілька гучних скандалів з народними депутатами, які були помічені в не дуже адекватному стані, навіть під куполом ВР. Я почав аналізувати, а які вимоги до тих, хто хоче отримати водійські права або дозвіл на зброю. Так пройти нарколога і психолога — обов’язкова процедура. Тоді чому люди, які отримують мандат довіри від громадян України і впливають на зовнішню та внутрішню політику країни, бюджет, уникають цього. Ну і останні події показують, що це триває”, — розповідає, екснардеп Денис Силантьєв.

Ще один співавтор законопроекту Юрій Павленко, депутат від ОПЗЖ згадує, що у законопроекту не було ніяких шансів.

“Це правильна ініціатива, але коли в той час це обговорювалося, говорили, „що не на часі“. Не думаю, що зараз щось зміниться, незважаючи на такі ганебні інциденти з нардепами, які підривають довіру громадян до всіх політиків”, — каже Павленко.

Ще одна ініціатива була в 2018 році напередодні президентських виборів. Радикальна партія ініціювала законопроект, яким пропонувала зробити обов’язковим психіатричний і наркологічний огляд кандидата на пост президента України. І хоч цей законопроект був також проігноровано, як і його попередник, українці не втратили видовища, як в майбутньому могли б приходити президентські вибори, якби подібний законопроект заробив.

У квітні 2019 року два кандидата в президенти України — на той момент глава держави Петро Порошенко і шоумен Володимир Зеленський — здавали аналізи на предмет алкогольної та наркотичної залежності. Такою була умова проведення дебатів між кандидатами, яку фаворит першого туру Зеленський висунув свому опоненту, щоб “довести народу, що серед них немає ні алкоголіків, ні наркоманів”.

Правда тестування проходило не так гладко і супроводжувалося спільними звинуваченнями. Наприклад, Зеленський здавав аналізи в приватній клініці “Євролаб”, яка належить Андрію Пальчевському. У штабі Порошенко назвали це свідомо заангажованим. Казус стався і з невірною датою забору крові. Спочатку документ, на якому дати здачі аналізу значиться 2 квітня, а через 15 хвилин — з датою 5 квітня. Сам Зеленський прокоментував це так: “В нашій історії з аналізами стався казус”. Також в Порошенка звинуватили Зеленського в порушенні медичних протоколів, так як волосся для тестування на наркотики не були здані.

Тестувати на наркотики в Україні планували чиновники навіть на місцевому рівні. У квітні цього року міський голова Слов’янська Вадим Лях публічно здав аналізи на наявність/відсутність наркотиків. На такий крок мер пішов через звинувачення, які прозвучали напередодні на його адресу на сесії міськради.

“У супроводі преси відвідав наркодиспансер і здав аналізи на вміст алкоголю і наркотичних речовин. Експрес-тести не виявили ні того, ні іншого. Тепер потрібно дочекатися детального дослідження біоматеріалів. Повний висновок буде готовий через 10 днів. Що стосується психіатричного та наркологічного огляду мера і депутатів, коли ця норма буде прийнята на сесії, пройдемо його всі разом”, — повідомив мер Слов’янська в Facebook.

Однак чим закінчилася ця ініціатива і що показали результати тесту — невідомо. На дзвінки та повідомлення УНН Вадим Лях не відповів.

Чистота експерименту

Всі приклади, наведені вище, зводяться до одного — неможливості проведення прозорої та чесної процедури тестування та огляду, так як будь-який результат тесту в Україні можна купити. Якщо колись депутати і підуть на такий законопроект, то він повинен бути виписаний ретельно, без лазівок, які так уміло, знаходять політики.

“Сенс в такому законопроекті є, якщо експертиза буде проводитися прозоро і правильно. Є нюанси як правильно її проводити. Тестування повинно бути потрійним: кров, сеча і волосся — це все покаже. Якщо нормально реалізовувати такий законопроект, без популізму, то перевірки повинні йти без попередження. Є рішення перевірити депутата Х, Y і т.д прямо сьогодні на відсутність наркотичних речовин і це реалізується. Процесуально все потрібно робити правильно не давати їм йти і десь окремо, в приватних клініках робити довідку”, — Владислав Сова, психіатр-нарколог.

Найчастіше підозрювані депутати займають позицію вичікування, і тільки пізніше публікують результати. Це робиться для того, щоб можна було уникнути позитивного результату, так як різні наркотичні речовини по-різному виводяться з організму — від декількох днів до 90 днів. Також на результативність тесту впливає обраний спосіб тестування. Найбільш ефективні — це аналіз волосся і нігтів. Саме в них наркотики зберігаються довше за все від трьох місяців до півроку, якщо людина вживала заборонені речовини регулярно. І чим більше вага людини, тим наркотик тримається в організмі довше. Наслідки вживання алкоголю можуть бути виявлені в сечі протягом одного-двох днів. У крові міцний алкоголь тримається менше доби.

За словами Олексія Кошеля, голови Комітету виборців України попередні законопроекти носили популістський характер і навряд чи б вирішили проблему з депутатами, які люблять “вжити”.

“Такі законопроекти були красивою піар-акцією, і натякали на окремих депутатів, які зловживали алкоголем або наркотиками. Але в будь-якому випадку це не вирішить суті цієї проблеми. Ну, вкаже законопроект, що в певний період часу політик повинен проходити таку процедуру, потім побачимо в результатах, що протягом останніх декількох місяців він не вживав наркотичних речовин і психічно здоровий. Але це не вирішить проблему навіть частково, адже ми не застраховані в майбутньому, що цей політик не загуляє”, — говорить Кошель.

Що стосується психічного здоров’я, то і тут не все так просто. На думку психіатра Семена Глузмана, пошуки психічних захворювань у політиків чи президента не тільки безглузді, але й шкідливі.

“Жорстокі диктатори сучасності, як і їхні попередники, Сталін і Гітлер, цілком здорові люди. Пошук психіатричних відповідей в даній ситуації є спроба пом’якшити вину цих людей, мовляв, не вони винні в своїх вчинках, а їхня хвороба. Якщо ми, українські громадяни, знову приведемо до влади в своїй країні брехунів і пройдисвітів, то і нам не слід шукати відповіді у психіатра. Дурість, легковірність і пасивність також не значаться в Міжнародній Класифікації психічних хвороб. Вони є варіантами психічної норми”, — пояснює Глузман.

На думку експертів, таким законопроектом хочуть придумати велосипед, хоча всі важелі, які здатні припиняти подібну поведінку політиків вже є — закони України і політична відповідальність.

“На початку нульових одна з політичних сил вимагала від кандидатів в депутати заяву про складання мандатів без дати, тільки підпис. Щоб партійне керівництво могло вирішувати, коли дати хід цій заяві. За подібні вчинки політик повинен автоматично позбавлятися мандата. Такий механізм працює в усьому світі. На Заході навіть за невелику, за українськими мірками, вину, політики втрачають свій статус. Спіймали міністра за фактом плагіату — позбувся мандата, був в нетверезому стані за кермом — позбувся мандата, ходив без маски в ресторан під час карантину — позбувся мандата. Якщо б така західна позиція працювала у нас, уже б розгубили половину складу монобільшості”, — говорить Кошель.