“Влада ...не має змоги вжити заходів, щоб скоротити велику кількість нападів на журналістів, і вони не можуть протистояти проблемі безкарності” — сказала Д.Міятович.
Вона нагадала, що у грудні 2013 року Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію щодо безпеки журналістів і оголосила 2 листопада як Міжнародний день за припинення безкарності. Це був перший раз, коли Генеральна Асамблея прийняла резолюцію, безпосередньо звертаючись безпеки журналістів і проблеми безкарності.
“Ця дата служить нагадуванням про спільні зусилля, необхідні для доведення питань кримінальної безкарності”, — зазначила Д.Міятович.
“Сумні факти такі, що дев’ять з кожних десяти вбивств журналістів ніколи не розкриваються і переважна більшість фізичних нападів на журналістів не розслідуються. Ці статистичні дані показують, що поодинці ми не можемо відмовитися і здатися у боротьбі за безпеку і свободу ЗМІ”, — додала вона.
До заяви Д.Міятович був доданий список імен журналістів, убитих в регіоні ОБСЄ, у справах яких винні досі залишаються на волі. Серед них: Славко Курів (1999), Георгій Гонгадзе (2000), Мартін О’Хаган (2001), Вероніка Черкасова (2004), Душко Йованович (2004), Пол Хлєбніков (2004), Ельмар Гусейнов (2005), Анна Політковська (2006), Алішер Саїпов (2007), Грант Дінк (2007), Наталія Естемірова (2009), Хаджимурад Камалов (2011), і Павло Шеремет (2016).
Д.Міятович також зазначила, що імена цих мужніх журналістів не тільки є доказом провалу в гарантуванні захисту представників ЗМІ, вони також є свідченням низької політичної волі або навіть її відсутності для вирішення питання про безкарність.