На думку деяких дослідників, традиція жартувати 1 квітня походить ще від античного фестивалю Деметрія, який відбувався на початку квітня, і в основі якого лежала легенда про викрадення богом підземного світу Аїдом доньки богині Деметри — Персефони. Пошуки доньки ні до чого не призвели — адже її крики були лише обманною луною.
Є також версія про походження традиції з подій, що описані в віршах з одинадцятого по п’ятнадцятий глави двадцять восьмої Євангелія від Матфея. За цією версією, у день, що відповідає сучасному 1 квітня, відбулося Воскресіння Христове, а римська варта могили, поширивши неправдиві відомості про те, що тіло ніби-то було вкрадене учнями Христа, стала зачинателем звичаю поширення неправдивої інформації (розіграшу) у цей день.
Традиція святкувати день гумору, жартів або ж як у Англії день дурня, повелася ще з ХVIІ століття.
Перша письмова згадка про 1 квітня як конкретний День усіх дурнів знайдено в англійській літературі й датується XVII сторіччям.
День сміху святкується зараз у всьому світі, але ніде не є вихідним. У США його називають “святом серця, а не держави”.
У німців здавна існує звичай посилати кого-небудь, найчастіше дитину, за тим, чого не можна принести. Цей жарт називається in den Aprill schicken — “посилати кого-небудь у квітень” (обманювати).
День дурня супроводжується незмінними розіграшами, жартами і комедійними виступами.
В Україну це свято прийшло з Німеччини, імовірно, на початку XVIII ст. Його називали ще брехливим днем або Марією-брехухою — одним із народних прізвиськ Марії Єгипетської — святої VI ст., день вшанування якої за старим стилем збігається з 1 квітня. Того дня дівчата дурили людей, аби верховодити майбутнім чоловіком.
У цей день прийнято влаштовувати фестивалі гумору. Найвідомішим серед них в Україні є Одеський фестиваль гумору.