Це велике свято відзначається у четвер на шостому тижні після Пасхи.
За переказами, через 40 днів після свого воскресіння Ісус Христос востаннє явився своїм апостолам, пообіцявши їм швидке послання Святого Духа. Свідками Вознесіння Христа стали його учні, яких він проводив до Віфанії. Нагодувавши їх хлібом, він благословив своїх учнів і вознісся над ними в небо. Про це диво апостоли розповіли всім людям, повернувшись до Єрусалиму.
Цією подією завершилося земне служіння Ісуса Христа, який у своїй особі підніс людську природу до престолу Бога-Отця і таким чином підготував її до прийняття святого Духа.
Додамо, у народі це свято ще називають Знесення, Вшестя або й Щастя.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Глава ПЦУ Епіфаній прийняв польського посла
Як зазначають в УПЦ, у віросповідних формулах I-II століть про Вознесіння Господнє говориться як про одну з основних подій земного служіння Ісуса Христа. У більшості древніх символів віри ця подія згадується слідом за Воскресінням.
Існує думка, що до ІІІ століття це свято відзначали разом зі святом Зішестя Святого Духа. Не мало воно і сьогоднішньої назви “Вознесіння”, а називалось “сороковим днем після Пасхи”.
У IV столітті Вознесіння Господнє вже стає загальновідомим. Історик Сократ називає його “всенародним святом”. Про Вознесіння говорять вже святителі Іоанн Златоуст та Григорій Ниський, Лев Великий і багато інших. У IV ст. цариця Єлена поставила храм на честь цього свята на Єлеонській горі — на місці, звідки вознісся Христос на небо.
Джерела V століття виділяють Вознесіння Господнє в окреме свято — на сороковий день після Великодня, що повинно було підкреслити благодатну роль Святого Духа у спасінні.