Київський апеляційний суд під головуванням судді Юлії Матвієнко сьогодні змінив запобіжний захід лікарці-онкологині, громадянці Білорусі Марині Бєлоцерковській – фігурантці гучної справи, про смерть одеського бізнесмена Аднана Ківана. Замість цілодобового домашнього арешту суд призначив підозрюваній нічний арешт: із 23:00 до 5:00, повідомляє УНН.
Запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту застосований до підозрюваної до 28 листопада 2025 року включно. Також на неї покладено ще низку обов'язків, зокрема, носити електронний браслет, з'являтися до слідчого та здати всі документи для виїзду за кордон.
Лікарка Марина Бєлоцерковська є однією з двох підозрюваних у кримінальному провадженні за ч.1 ст.140 КК України – неналежне виконання професійних обов’язків медичним працівником, що спричинило смерть пацієнта. Печерський районний суд Києва раніше обрав їй запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, однак апеляційна інстанція вирішила його пом’якшити.
Як повідомлялося раніше, під час лікування Аднана Ківана Бєлоцерковська не забезпечила належного реагування на ускладнення, не призначила необхідні препарати, включно з антибіотиками після операції, та проводила процедури, які були протипоказані пацієнту, зважаючи на його стан. Експертиза вказує на прямий причинно-наслідковий зв’язок між діями лікаря і смертю Ківана, який помер 27 жовтня 2024 року. Зазначимо, протягом місяця після смерті девелопера клініка звільнила Бєлоцерковську.
Підозрювана у медичній недбалості лікарка вже знайшла нову роботу. Як повідомив адвокат Бєлоцерковської під час засідання – зараз підозрювана працює в одній зі столичних приватних клінік і супроводжує лікування 17 пацієнтів.
У цій же справі підозру оголошено й завідувачу хірургічного відділення Odrex Віталію Русакову. Минулого тижня апеляційний суд аналогічно змінив йому запобіжний захід з цілодобового на нічний арешт.
Що під час умов "комендантської години" в українських містах означає, що Київський апеляційний суд фактично залишив обох підозрюваних по справі про смерть пацієнта з тими ж обмеженнями, що діють для всіх українців.
Таке рішення Київського апеляційного суду викликає обурення у суспільстві, яке підсилюється ще й поведінкою підозрюваного Русакова. Наприклад, після пом’якшення запобіжного заходу Русаков сміявся та жартував, а вже після засідання опублікував у соцмережах селфі з електронним браслетом. Родини загиблих пацієнтів назвали такі дії "цинічною демонстрацією неповаги" до всіх постраждалих, які померли чи зазнали значного погіршення здоровʼя через "лікування" в Odrex.
Нові постраждалі через лікування в "Одрекс"
Смерть Аднана Ківана стала переломним моментом, після якого інші постраждалі від "лікування" в клініці "Одрекс" наважилися говорити. Їхні історії стали основою документального фільму "Осине гніздо", який показав масштаби того, що відбувається у стінах клініки.
Світлана Гук, чоловік якої помер в "Одрексі". Поки він лежав у реанімації, клініка, за її словами, виставляла рахунки по 80-90 тисяч гривень щоденно. Жінка підозрює, що чоловіка могли утримувати на апаратах навіть після клінічної смерті – але не для порятунку, а для того, щоб продовжувати виставляти рахунки. Коли жінка не могла більше платити – їй прямо запропонували віддати документи на квартиру, аби юристи клініки швидко її продали. Після смерті чоловіка клініка, не зупинившись, подала на неї до суду, вимагаючи додатково 900 тисяч гривень.
Інший пацієнт, Володимир, прийшов в "Одрекс" на операцію, під час якої його, ймовірно, інфікували бактерією Serratia Marcescens. Ця бактерія передається через брудні руки або інструменти. В клініці це не спростовували, заявивши, що "це реанімація – тут можна підхопити все що завгодно". Така відповідь, може свідчити про розуміння співробітниками, що реанімація у клініці не відповідає заявленим стандартам, не є стерильною, і що це системна проблема, а не разовий випадок. Інфекція уразила 85% легень Володимира, його ввели в медичну кому, він втратив 15 кг. Дружина Володимира досі повторює, що її чоловік "просто чудом вижив після цього лікування".
Христина Тоткайло розповідає про батька, якому за наполяганням лікарів "Одрексу" призначили агресивну хіміотерапію, попри застереження київських фахівців. Вона згадує обіцянки, що "врятують голос і гортань", і те, як батько повернувся додому вже практично без шансів на життя. Агресивне лікування, на її думку, не просто не допомогло – воно його зламало.
Катерина Бойчук згадує, як відправила маму в "дорогу клініку з доброю репутацією", а через три тижні забрала її тіло. Мати перенесла операцію, але лікарі, за Катерини словами, так і не змогли визначитись із діагнозом. Щоденні дзвінки вночі, плутані пояснення, нескінченні суми у рахунках – і смерть. Катерина каже: "я вірила цим лікарям, а тепер не довірю їм навіть рецепт від застуди".
Усі ці історії з різними діагнозами, різними обставинами, різними людьми мають одну спільну рису – відчуття того, що життя пацієнтів в "Одрексі" цінується значно менше, ніж гроші, які можна отримати за "лікування". Постраждалі та родини померлих говорять про лікарські помилки, про недбалість, про цинізм, але понад усе – про відсутність елементарної людяності.
Поки слідство продовжується, все більше людей приходить із новими історіями. І кожна з них звучить, як новий доказ того, що проблема значно глибша, ніж окремі лікарі. Проблема, видається, у самій конструкції клініки "Одрекс", яка дозволяє таке ставлення до людей, їхнього здоров’я і життя.
"Одрекс" під тиском нових свідчень
Ці історії різні за діагнозами, віком пацієнтів і обставинами, але всі вони говорять про одне: людське життя в "Одрексі" є не цінністю, а ресурсом. Постраждалі говорять про лікарську недбалість, фальсифікації документів, фінансовий тиск, цинізм і холодне прагнення прибутку за будь-яку ціну.