Проблема інклюзивності міської інфраструктури продовжує залишатися актуальною темою. Відсутність безбар'єрного середовища негативно впливає на людей з інвалідністю та на маломобільні групи населення, ускладнюючи їх пересування та інтеграцію в суспільне життя. У столиці майже половина пішохідних підходів не відповідає вимогам інклюзивності. Про це розповіла голова комітету ВР з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку і містобудування, очільниця партії "Слуга Народу" Олена Шуляк у коментарі журналісту УНН.
У питаннях безбар'єрності у транспортній сфері статистика доволі сумна. Візьмемо, до прикладу, Київщину. Майже 50% пішохідних підходів Києва і близько не відповідають вимогам інклюзивності. Ідеться зокрема про Шевченківський, Подільський та Голосіївський райони
За її словами, лише 25% пішохідних підходів, а саме - 488, повністю відповідають сучасним вимогам інклюзивності, маючи нормативне заниження та облаштування тактильною плиткою. Ще 27%, тобто 597 підходів, доступні частково і потребують усунення недоліків. Решта 48%, а це 923 підходи, зовсім не відповідають вимогам.
"Незважаючи на відносно вищу, ніж в інших районах, кількість нормативних пішохідних переходів в Шевченківському районі, поза вулицями з капітальними ремонтами їх доступність дуже точкова. А в радіусі кілометра від "Українського товариства сліпих", що на Подолі, лише один пішохідний перехід обладнаний тактильною плиткою. При цьому у Голосіївському районі повністю не відповідають вимогам 60% переходів. Якісні пониження там хаотичні, а повністю інклюзивних підходів всього 12%", - наголосила вона.
Депутатка стверджує, що сьогодні дуже багато говорять про безбар'єрність, інклюзію тощо, але на практиці статистика доволі сумна.
"Нам потрібно обов'язково переглянути всі правила, за якими має розвиватись місто. На жаль, у Києві це залишається тільки розмовами про безбар'єрність на різного роду конференціях, але саме місто нічого не робить", - додала Шуляк.
Нагадаємо
В Україні зараз будують соціальну політику на тому, що людям потрібні не тільки виплати, а сервіси, послуги та підтримка у різних складних життєвих ситуаціях.