5-6 жовтня у Києві пройде просвітницький фестиваль "Освіта Дивосвіту 2024", який об'єднає дві ключові події: виставку для батьків та учнів і форум, присвячений майбутньому освіти. Виставка надасть широкий вибір освітніх можливостей — від програм для дошкільнят до навчання для дорослих, а форум стане простором для обговорення критично важливих змін у системі освіти України. Особливу увагу буде приділено сучасним викликам і можливостям, які трансформують освітній процес. Протягом двох днів експерти поділяться своїми ідеями та кейсами, спрямованими на те, щоб зробити українську освіту більш сучасною та гнучкою. Віталій буде одним з ключових спікерів форуму. У розмові з ним ми обговорили, як суспільні зміни впливають на формування нових освітніх підходів і як вони можуть допомогти адаптувати систему до сучасних викликів і потреб суспільства.
Напередодні події УНН поспілкувався з доктором філософських наук, координатором ініціативної групи в "Інакша освіта", Co-Founder/CEO в "ncraft", директор ГО "Несторівський центр" Віталієм Хромцем.
- Віталію, розкажіть, будь ласка, про вашу тему виступу на форумі "Освіта Дивосвіту". Які ключові ідеї ви хочете донести до аудиторії?
Тема мого виступу — "Освіта, що формує та трансформує".
Я зосереджу увагу на ролі педагога у двох ключових процесах: розвитку і формування.
Розвиток - це природний процес, який залежить від генетичних факторів та умов. Наприклад, розвиток мовлення: здатність до мовлення закладена у кожного з нас. Відповідно до віку мовлення поступово розвивається, але цей процес ми лише опосередковано контролюємо.
Формування, на відміну від розвитку, залежить від середовища, яке ми створюємо. Наприклад, яка буде якість мовлення дитини - українською чи англійською, чітка чи не дуже - залежить від вибору та зусиль дорослих.
Якщо людина вже набула певної форми, але вона не є досконалою, наприклад, її мовлення не є чистим, тоді в гру вступає процес трансформації. Це означає подолання попередньої форми та формування нової, кращої.
Таким чином, освіта відіграє ключову роль у постійному вдосконаленні людини. Освітній процес допомагає людині трансформуватися, долати себе вчорашнього і ставати кращим сьогодні та в майбутньому. На цьому я і хочу зосередити увагу: на значенні освіти у формуванні та трансформації особистості.
- Яким першочерговим питанням присвячено цей форум, і чому ви вважаєте його настільки актуальним саме зараз? У чому ви бачите відмінність цієї події від інших освітніх форумів?
Форум "Освіта Дивосвіту" - це справді дуже неординарний, навіть екстраординарний захід. Він присвячений, в першу чергу, спробі уявити майбутнє України та освіту для цього майбутнього.
"Освіта Дивосвіту" - це форум, який допомагає осмислити шлях до омріяної України, того світу, який Андрій Зелінський метафорично називає "світом дивосвіту". Це майбутня Україна без корупції, злиднів та конфліктів, країна, яку ми прагнемо побудувати.
Освіта - це той ключовий чинник, який вже сьогодні має готувати людей, громадян майбутньої України. Це зв’язок між нашим баченням кращого майбутнього і тими зусиллями, які ми вкладаємо сьогодні, щоб підготувати людину, здатну втілювати цей образ майбутнього.
І саме зараз, у період випробувань, нам потрібно задуматися, ким ми хочемо стати, вийшовши з війни, і як освіта може допомогти нам у цьому процесі.
- Як ви вважаєте, наскільки важливою є свобода в освіті для формування творчих і відповідальних громадян? Які принципи повинні бути закладені для досягнення цієї мети?
Освіта - це природне право, фундаментальний принцип, що базується на свободі. Свобода - це той чинник, який створив західну цивілізацію, і вона є основоположною в освіті. Якщо ми не визнаємо, що кожна людина наділена свободою волі, то освітній процес може перетворитися на індоктринацію, коли людину формують за чужими стандартами без урахування її бажань.
Це дуже важливий момент - важливо дотримуватися балансу: з одного боку, освіта має ідеал, на який орієнтуються педагоги, щоб підготувати майбутнє покоління. З іншого боку, необхідно шанувати свободу учня, дозволяючи йому самому приймати рішення щодо темпу навчання, напрямку розвитку та зосередження на певних аспектах.
Ми повинні вшановувати індивідуальні особливості кожної дитини та забезпечувати різноманітність в освіті. Це означає перехід від школи-конвеєра до школи-саду, де кожна дитина, як деревце, зростає завдяки своєму внутрішньому потенціалу.
Як казав великий Григорій Савич Сковорода, головним завданням освіти є "огородити яблуньку заборчиком, щоб свиня не розкопала коріння". Тобто, наше завдання - не заважати розвитку дитини, а сприяти йому, опираючись на свободу волі учня.
- В умовах глобальних змін та війни з росією, які виклики стоять перед українською системою освіти? Як ці обставини впливають на її трансформацію?
Як для суспільства під час війни головним завданням є вижити, так і для освіти в цих умовах - зберегтися й продовжувати функціонувати. Попри всі труднощі, такі як нестача фінансування, кадрів та постійні обстріли, важливо утримати хоча б мінімальний рівень освіти. Інакше ми ризикуємо втратити ціле покоління, що може призвести до деградації суспільства перед наступними викликами в поствоєнній Україні.
З одного боку, потрібно зберігати те, що вже є, але водночас почати мислити стратегічно і будувати нову систему освіти для поствоєнної України - ту, в якій ми хочемо жити як суспільство. Це має бути справедливе, відповідальне суспільство, де шанується людська гідність - те, за що боролися на Майдані.
Думати про майбутнє означає не лише зберігати існуючу систему, але й створювати нову освіту, яка відповідатиме викликам і складнощам, з якими стикнулася Україна. Сучасна система освіти вже не відповідає тим критеріям, які ставить перед нами війна та майбутнє.
Ми маємо усвідомити, що нинішню систему потрібно змінити, щоб вона формувала людей, здатних будувати омріяну Україну — "світ дивосвіту", використовуючи метафору отця Андрія Зелінського.
- Як координатор ініціативи "Інакша освіта" та засновник ncraft, ви багато працюєте над новими освітніми підходами. Якими практичними кейсами можете поділитися щодо їхньої інтеграції в сучасні освітні процеси?
Так, я є координатором ініціативної групи "Інакша освіта". Наша спільнота переконана, що не потрібно будувати нову освіту, заперечуючи стару. Натомість ми маємо створити Інакшу освіту — поряд із наявною системою, спираючись на її найкращі елементи, але адаптуючи її до потреб сучасного і майбутнього українського суспільства.
Також я є керівником і співзасновником агенції ncraft, яка допомагає закладам освіти розробляти концепції та стратегії. Ми співпрацюємо зі школами, середніми та вищими навчальними закладами, які прагнуть поліпшити рівень освіти і не задоволені поточним станом. Наша робота полягає в проведенні трансформаційних змін на рівні переосмислення концептуальних і стратегічних засад цих закладів.
Одним із цікавих кейсів є запити від двох українських міст, де невеликі групи людей усвідомили необхідність трансформацій у своєму місті. Вони вирішили посилити ці зміни через створення принципово нового навчального закладу, який би готував нових містян, здатних змінити міську спільноту.
Цей рух, спрямований на створення нових навчальних закладів на нових засадах, не лише для вдосконалення старого, але для справжньої інновації, неймовірно надихає мене і нашу команду.
- Які моделі освіти з інших країн ви вважаєте потенційно ефективними для адаптації в Україні? Як вони можуть вплинути на підвищення якості освіти тут?
Існує багато видатних національних освітніх моделей. Наприклад, фінська система освіти. Однак вона не є універсальною і не може бути просто перенесена в інший контекст. Ця модель виросла з культурного середовища Фінляндії, заснована на їх культурних компонентах і традиціях. Це є причиною, чому жодну освітню систему не можна механічно перенести на інший ґрунт без адаптації до місцевих умов.
Нам, як суспільству, важливо визначитися, які завдання ми ставимо перед освітою. Фінська система орієнтована на рівність, тож, якщо для нас це пріоритет, ми можемо брати її за основу. Якщо ми прагнемо високої конкурентоспроможності та відбору, варто звернути увагу на сінгапурську модель. Якщо наша мета - підготовка людей з високими знаннями в математиці, слід аналізувати кращі математичні школи світу.
Однак я вважаю, що Україна повинна розробити власну освітню модель, спираючись на свої педагогічні традиції. У нас є три видатні педагоги - Костянтин Ушинський, Антон Макаренко і Василь Сухомлинський - які визнані на світовому рівні. Їхній теоретичний і практичний досвід може стати основою для створення української гуманітарної технології, яка згодом може стати прикладом для інших країн.
Україна повинна мати амбіцію створити власну освітню модель, яка базується на нашій культурі, педагогічних і освітніх традиціях.
- Що спонукало вас зайнятися освітніми проєктами, такими як "Інакша освіта" та "Несторівський центр"? Який особистий досвід або моменти життя суттєво вплинули на ваші погляди на реформування української освіти?
Ініціатива створення громадської організації "Нестерівський центр" та ініціативної групи "Інакша освіта", яку я координую, виникла з розуміння, що нинішня система освіти вичерпала свій ресурс і потенціал.
Чому ми так вважаємо?
Українська освітня система не задовольняє ні дітей, ні батьків, ні роботодавців, ні навіть державу. Попри це, вона продовжує функціонувати. Але проблему не можна вирішити, просто закривши всі школи й відкривши нові, адже це створить освітній розрив і призведе до погіршення якості знань у наступного покоління.
Ми вирішили діяти поетапно. Спершу слід чітко визначити, якою має бути освіта майбутньої України, розробити концепцію і впроваджувати її через проєкти на різних рівнях: від індивідуальної траєкторії учня, сімейного рівня до шкільних інституцій, громад, міст і навіть державної системи.
Наша мета - перетворити ці концептуальні розробки в конкретні проєкти, які можна реалізовувати на всіх рівнях — від людини і сім'ї до держави. Ми активно поширюємо інформацію, лобіюємо зміни і бачимо, що усвідомлення необхідності реформи освіти вже є на всіх рівнях - від родини до держави. Однак на нашу думку, нинішні зусилля ще недостатні для реальних змін.
Зрозуміло, що війна - не найкращий час для реформ, але ми повинні зберегти те, що є, і після завершення війни будувати нову освіту, особливо на звільнених територіях, де зруйнована інфраструктура і школи. У цих умовах проєктний підхід стане надзвичайно важливим.
Наша громадська організація "Нестерівський центр" і ініціатива "Інакша освіта" прагнуть зробити свій внесок у цю справу, наскільки це можливо.
- З якими основними викликами ви стикаєтеся в реалізації освітніх проєктів?
Головним викликом у реалізації проєктів є інертність, яка має парадоксальний характер. З одного боку, більшість людей незадоволені сучасною системою освіти, але водночас хочуть, щоб освіта їхніх дітей була схожою на ту, яку вони самі отримали. Це і є ключовим парадоксом.
Працюючи з керівниками та ініціаторами проєктів, ми стикаємося з необхідністю переосмислення. Потрібно навчитися критично оцінювати не лише сучасну систему освіти, але й ту, яку ми самі пройшли. Лише тоді можна буде почати будувати нову, інакшу освіту, мінімально спираючись на старі моделі.
Основний виклик полягає в тому, щоб при створенні нової системи освіти відійти від власного освітнього досвіду. Проте дедалі більше людей долучаються до цього процесу, пропонуючи інноваційні підходи та проєкти, які можуть стати основою для нової системи освіти. Це проєкти, які орієнтовані на потреби кінцевого споживача - дітей та їхніх батьків.
Надзвичайно важливо зрозуміти, що нова освіта має бути різноманітною, пропонуючи безліч варіантів освітніх інституцій та проєктів. Це дозволить кожному обирати той формат навчання, який найкраще відповідає його індивідуальним потребам та схильностям.
Ми повинні відмовитися від уніфікації в освіті та створювати різноманіття освітніх пропозицій. Кожен має знайти своє місце в системі, де зможе відчувати себе щасливим у процесі навчання.
- Які зміни в українській системі освіти ви хотіли б бачити в найближчому майбутньому? Що, на вашу думку, повинно стати основними пріоритетами для створення ефективної, інклюзивної та сучасної освітньої моделі?
У найближчому майбутньому я б хотів, щоб ми як суспільство та держава, що реалізує освітню політику, зрозуміли: існуючу систему освіти не потрібно активно реформувати чи втручатися в неї. Її слід підтримати, а в певний момент дозволити їй відійти.
Зусилля мають бути спрямовані на побудову альтернативної системи освіти, з іншими підходами та новим розумінням. Ми повинні створювати інститути, які функціонуватимуть на нових засадах, пропонуючи інший підхід до навчання.
Відновлюючи школи, зруйновані під час війни, важливо не повертатися до шаблонних проєктів, а створювати нові навчальні простори з сучасною організацією. Керівниками цих закладів повинні стати люди з новаторським мисленням, здатні зібрати команду однодумців і підібрати відповідних вчителів. Таким чином, ми створимо осередки нової освіти.
Важливо, щоб відновлена шкільна інфраструктура будувалася за новими принципами, а не лише відтворювала стару систему в нових стінах. Нам слід використовувати цей момент для створення інноваційних освітніх закладів, де втілюватимуться принципово нові підходи.
Мені хочеться, щоб держава наважилась на цей експеримент: не просто реформувала стару систему, а побудувала нову, з новими керівниками, педагогами-новаторами, які втілюватимуть сучасні підходи. Це дозволить зробити освіту інклюзивною, враховуючи індивідуальні особливості кожного учня.
Україна, відновлюючи інфраструктуру після війни, має шанс стати прикладом для світу, створивши якісно нову освіту. Я переконаний, що ми як нація маємо інтелектуальні ресурси для цього.