Однією з підстав для відмови в реєстрації торговельної марки є наявність раніше зареєстрованого або заявленого позначення, яке є тотожним або настільки схожим, що споживачі можуть їх сплутати. При цьому недостатньо просто порівняти дві назви візуально - важливо оцінювати ймовірність того, що споживач переплутає позначення або встановить між ними зв'язок. Про це в коментарі УНН розповіла юристка з інтелектуальної власності ТОВ "Юридична компанія "ЛОДЖІК" Аліна Пархута.
За її словами, під час порівняння торговельних марок оцінюють кілька видів схожості: фонетичну (за звучанням та вимовою), графічну (за написанням і зовнішнім виглядом) та семантичну (за значенням і змістом, який передає позначення). Для комбінованих торговельних марок аналізується як позначення в цілому, так і його окремі елементи з урахуванням їхньої розрізняльної здатності.
Юристка зазначила, що в законодавстві не існує чіткої шкали, яка б визначала, наприклад, "30%" чи "80%" схожості між марками.
Торговельні марки можуть відрізнятися за окремими елементами, але водночас створювати у споживача враження спільного походження товарів або послуг. Саме тому оцінювати ризик варто не лише за принципом "схоже чи не схоже", а з урахуванням загального сприйняття позначень та характеру товарів і послуг
Ключовим питанням, за словами юристки, є ймовірність сплутування - тобто ризик того, що споживач неправильно визначить походження товарів чи послуг. Зокрема, покупець може безпосередньо сплутати дві торговельні марки, вважати, що товари виробляє одна й та сама компанія, припустити наявність економічних чи корпоративних зв'язків між власниками марок, або ж сприйняти нове позначення як нову лінійку вже відомого бренду.
Юристка навела приклад: якщо торговельна марка "ЛОДЖІК" зареєстрована для косметичної продукції, а інша компанія заявляє позначення "ЛОДЖІКА" для аналогічних товарів, то попри те, що назви не є повністю однаковими, їхнє схоже звучання та загальне сприйняття можуть створити у споживача враження, що друга марка є новою лінійкою чи пов'язаним брендом першої.
Пархута також звернула увагу на поширену помилку бізнесу - перевірку наявності в реєстрі лише повністю ідентичної торговельної марки. За її словами, потенційною перешкодою для реєстрації може стати й позначення, яке відрізняється написанням, але є схожим за звучанням, візуальним сприйняттям або змістом і використовується щодо тотожних чи споріднених товарів і послуг.
Тому, як зазначає юристка, попередній пошук торговельної марки має включати не лише перевірку тотожних, а й схожих позначень: аналіз фонетичної, графічної та семантичної схожості, перевірку комбінованих торговельних марок та їхніх ключових елементів, аналіз товарів і послуг, для яких зареєстровані схожі позначення, а також оцінку ймовірності виникнення асоціації між брендами у споживача.
Комплексний аналіз, за словами Пархути, дозволяє оцінити реальні перспективи реєстрації торговельної марки ще до того, як бізнес почне вкладати кошти в просування бренду - виявити потенційну проблему на етапі створення значно простіше й дешевше, ніж змінювати назву вже після запуску реклами, створення сайту, упаковки та активного просування на ринку.