Податкові ставки для азартних ігор: парламенту потрібно прискорюватися

Тобто Зеленський дав чіткий сигнал про рішучість намірів і безповоротність легалізації азартних ігор в нашій країні, які відтепер будуть під контролем держави.

Але це тільки перший етап, так би мовити відправна точка, адже за депутатами залишився ще боржок у вигляді податкових змін для грального бізнесу. Мова йде про законопроєкт 2713-д, який зробить вже легальний український ринок азартних ігор конкурентоспроможним. Цей законопроєкт передбачає скасування податку на виграш у 18% і тимчасову відстрочку податку на валовий ігровий дохід (GGR). Слід розуміти, що без адекватного податкового законодавства бажаючих купити ліцензію буде дуже мало і очікуваного ефекту від легалізації у вигляді мільярдних доходів до бюджету країна не отримає. Давайте більш детально розглянемо, чим важливі ці податкові зміни.

По-перше, існування податку на виграш робить менш привабливою українську юрисдикцію для гравців, які не хочуть ділитися своїм виграшем з будь-ким. Їм простіше вибрати іншу країну для гри, а перелік таких країн досить довгий, наприклад: Австралія, Бельгія, Болгарія, Канада, Чехія, Данія, Фінляндія, Польща, Румунія тощо. Тобто країни з розвиненим ринком азартних ігор давно засвоїли просту істину, що податок на виграш звужує конкурентоспроможність вітчизняної юрисдикції і штовхає тим самим гравців шукати більш вигідні умови для гри де-небудь.

По-друге, відстрочка GGR знижує корупційні ризики в системі державного управління. Доти, поки не буде функціонувати система онлайн-моніторингу, яка згідно із законом повинна запрацювати протягом 2,5 років, вводити податок на валовий ігровий прибуток не має сенсу, адже порахувати коректно його розмір ніхто не зможе. А ось породити корупційні схеми такий податок зміг би, оскільки розмір податку, який складно порахувати, може стати предметом договорняків між операторами азартних ігор і фіскалами. Так чи варто, створюючи новий легальний ринок азартних ігор, закладати відразу під нього корупційну міну? Думаю, що ні, адже в нашій країні таких мін і так достатньо.

Більш того, введення GGR, по суті, ставить операторів азартних ігор у нерівні умови. Так, у виграші від введення цього податку будуть офлайн казино, оскільки у них немає GGR, і лотереї, які не хочуть, щоб інші види азартних ігор розвивалися в країні, і не можуть змиритися з втратою монопольного становища.

По-третє, високі податки і потрійна плата за ліцензію знищать в зародку процес легалізації. У світі існує два підходи до оподаткування грального бізнесу — або висока вартість ліцензії, при низьких податках, або навпаки. Для України перший варіант більше підходить, адже висока вартість ліцензії — це своєрідна гарантія того, що організатори азартних ігор в будь-якому випадку наповнять бюджет грошима. Таким чином, дорога ліцензія і податок на прибуток у 18% — це цілком прийнятне оподаткування для нового ринку, який тільки починає розвиватися, і який слід підтримати державі.

Підсумовуючи, легалізація не запрацює на повну потужність доти, поки оператори та інвестори не зрозуміють кінцевих витрат. Тому якомога швидше голосування за законопроєкт 2713-д — це наступний важливий етап формування легального грального бізнесу в Україні. Затягувати з цим не варто, адже країна все ще не може отримати такі необхідні мільярди податків від азартних ігор. Ці кошти, за умови активної роботи парламенту і уряду, почнуть надходити в бюджет уже в кінці 2020 року або ж в першому кварталі 2021 року. Виною затягування процесу формування ефективного грального ринку є позиції лотерейного пулу депутатів, які всіляко вставляли палиці в колеса легалізації, а також політиканство окремих партій, які використовуючи популістські гасла вирішили заробити політичні дивіденди, розкручуючи міфи про азартні ігри.