Нестача продовольства у Північній Кореї посилюється, але голоду поки немає - АР

Деталі

Точну ситуацію на Півночі, яка під час пандемії тримала свої кордони практично закритими, дізнатися складно. Нестача продовольства та економічні труднощі зберігаються з тих пір, як у середині 1990-х років голод забрав життя приблизно сотень тисяч людей.

У своєму першому публічному виступі після того, як наприкінці 2011 року він змінив батька на посаді лідера, Кім присягнув, що північнокорейцям "ніколи більше не доведеться затягувати паски".

Протягом перших кількох років його правління економіка досягла скромного зростання, оскільки було збільшено експорт вугілля та інших корисних копалин до Китаю, головного союзника Півночі та найбільшого торгового партнера. Проте останнім часом посилення міжнародних санкцій щодо ядерної програми Кіма, драконівські обмеження, пов'язані з пандемією, і безпосередня безгосподарність призвели до серйозних економічних втрат.

За оцінками Південної Кореї, виробництво зерна в Північній Кореї минулого року становило близько 4,5 млн. тонн, що на 3,8% менше, ніж роком раніше. Річний обсяг виробництва зерна за останнє десятиліття стабілізувався на рівні від 4,4 до 4,8 млн. тонн.

Північній Кореї потрібно близько 5,5 мільйона тонн зерна, щоб прогодувати 25 мільйонів людей, тому зазвичай їй не вистачає близько 1 мільйона тонн на рік. Близько половини розриву зазвичай компенсується неофіційними закупівлями зерна в Китаї. Решта – невирішений дефіцит, сказав Квон Те-Джин, старший економіст приватного інституту GS&J у Південній Кореї.

Квон каже, що обмеження на транскордонну торгівлю через пандемію, ймовірно, завадили неофіційним закупівлям рису в Китаї. За його словами, зусилля влади Північної Кореї щодо посилення контролю та обмеження ринкової діяльності також погіршили ситуацію.

"Я вважаю, що цього року Північна Корея зіткнулася з гіршою продовольчою ситуацією з того часу, як Кім Чен Ин прийшов до влади", - заявив Квон.

Квон зазначив, що нинішня нестача продовольства навряд чи призведе до масової загибелі людей, тому що продукти все ще доступні на ринках, хоч і за високими цінами. За його словами, під час голоду в середині 1990-х зерно було важко дістати.

Ку Бенсам, представник міністерства об'єднання Південної Кореї, повідомив, що невідома кількість північнокорейців померла від голоду, але зазначив, що проблема не така серйозна, як голод середини 1990-х років.

Групи моніторингу Північної Кореї повідомляють про зростання цін на рис та кукурудзу — два найважливіші продукти харчування — хоча останнім часом ціни на кукурудзу стабілізувалися в деяких регіонах.

І Джісун, аналітик державного Інституту стратегії національної безпеки в Сеулі, заявив у січневому звіті, що Північна Корея нещодавно імпортувала велику кількість рису та борошна з Китаю, хоча навряд чи прийме продовольчу допомогу від Сполучених Штатів, Південної Кореї та Японії.

Заявляючи, що продовольчі проблеми мають бути вирішені за будь-яку ціну, державні ЗМІ на Півночі продовжують рекламувати свою давню політику «самозабезпечення», стратегію, яка уникає допомоги Заходу.