"Контрабандист" Фірманюк розповів "хто є хто" на митниці

Фірманюк пояснив, що названі Нефьодовим особи взагалі-то “в третьому десятку на третій поличці”. Те, що в Україні називають контрабандою — насправді є оптимізацією оподаткування. І найбільші оптимізатори — це не імпортери, а експортери, головні серед яких — аграрні монстри Кернел, Нібулон, Cargill.

“Ви здивуєтесь, але це не імпортери товарів, а експортери. І головні — це аграрні монстри, такі як Кернел, Нібулон, Cargill, Bunge і далі за списком. Україна — аграрна держава, але через корупцію агропромислові підприємства занижують в рази показники урожайності, щоб не платити податок на прибуток. Зерно, горох, нут, соняшник скуповують за кеш в аграріїв, підкладають під них якісь документи, за цими фіктивними документами зерно експортують, а ці фіктивні фірми закривають. 60-65% сільгосппродукції, яка йде на експорт, без документів — не сплачено ні копійки податків. Бо фірми одразу закривають, а гроші в кеші. Все. А об’єми такого експорту такі, що складно уявити. І все — під прикриттям тих самих структур, що прикривають імпортні схеми. Митниця, СБУ, податкова. Саме аграрні експортери — головні „контрабандисти“, і дивно, що Нефьодов про це не говорить. Може, не знає, тоді це — некомпетентність. А може, боїться називати. Тоді його реформу можна вважати завершеною. Звісно, йому зручно назвати прізвища зі ЗМІ. Щось же він має казати. Але ті, хто „в темі“, чудово розуміють такий його ляп”, — сказав Фірманюк.

За аграріями йдуть торговельні мережі, продовжує він.

“Другі — це найбільші в країні торговельні мережі, які продають імпортні товари. І не важливо, чим вони торгують. Електронікою — як Цитрус або АЛЛО, продуктами — як Сільпо або Новус, чи будівельними матеріалами — як Епіцентр. Вони самі — і замовники імпортного товару, і логісти, і реалізатори. У них — замкнута система, в якій оптимізація оподаткування йде на кожному етапі. Від заниження вартості в інвойсах під час розмитнення, коли товар за 100 гривень декларують як товар за 20 грн і сплачують податків у 5 разів менше, і до реалізації, яка йде, наприклад, через штучні ФОПи, щоб не платити податки. От скажіть, хтось може перевірити, за якою вартістю Епіцентр насправді купує в Китаї радіатори? Ніхто не може перевірити. А скільки їх купив насправді, а скільки ввезено повз митницю? Неможливо дізнатися. У них сотні складів, тисячі фірм в офшорах для того, щоб „ламати“ інвойси. Так само неможливо встановити сплату ними податків з продажів та прибутків”, — розповідає Фірманюк.

Вже після цих “контрабандистів” йдуть локальні, як правило, “приграничні” ОЗГ, які облаштували собі вікно на тому чи іншому кордоні і під замовлення доставляють той чи інший вантаж, теж маніпулюючи вартістю, вагою, кодами, пояснює бізнесмен.

“Четвертий ярус „контрабанди“ — це, в основному, білі компанії, яких змушують під тиском йти на митницю або до „місцевих баронів“ і щось просити та вирішувати питання. Цим займаються, по-перше, логістичні компанії, які надають послугу „технічного“ імпортера для малого бізнесу. Того бізнесу, який покриває країну своїми товарами через ринки: „7 кілометр“, Хмельницький, „Калинка“. По-друге, це ті компанії та малі бізнеси, які самотужки намагаються щось ввезти в країну та натикаються на реалії митниці та тиск СБУ. Митним кодексом їх заганяють в хабарі, бо гроші на це десь треба брати, і вони йдуть в схему мінімізації. Це дуже великий прошарок, до речі. Жодна компанія, яка завозить вантаж в Україну, не хоче добровільно порушувати закон”, — констатує Фірманюк.

Як і більшість компаній, себе Фірманюк відносить до четвертої ланки.

“На четвертому, як більшість підприємств України. Але нас, логістів, чомусь, всі вважають головною проблемою. Але це, я так розумію, для Нефьодова зручно, коли ведеш міфічну боротьбу. Треба ж когось ганяти. Не Епіцентр з Нібулоном, врешті-решт. Вони йому, як кажуть, „не по зубах“. Тому він і хапає інформацію зі зливних бачків. Хоча це не рівень голови митниці. Він має розуміти структуру і суть таких процесів”, — резюмував Фірманюк.

Повне інтерв’ю читайте тут.