“Я сподіваюся, що ні. Це буде сумно для НАТО, це буде сумно для США і, я думаю, ще більш сумно для турецького народу, якщо це станеться”, — сказав він, відповідаючи на запитання ведучого про те, чи не ставиться під питання майбутнє Туреччини, як союзника по НАТО.
За його словами, у відносинах США з Туреччиною був важкий період, проте були також сфери, в яких дві країни досягли успіху. “Ми сподіваємося, що Туреччина і президент Ердоган прийдуть до розуміння того, що США — кращий партнер, ніж Іран, і того, що напрямок, в якому слід рухатися президенту Ердогану — це підтримка тісніших взаємин зі Сполученими Штатами, Європою та НАТО. І якщо ми зможемо цього досягти, то Туреччина може стати бастіоном, який буде перешкоджати тому, щоб Сполученим Штатам погрожували терористи у регіоні”, — додав Помпео.
Серйозна напруженість у відносинах Анкари і Вашингтона виникла через ситуацію навколо американського пастора Ендрю Брансона, який проживав у районі турецького Ізміра та був заарештований у 2017 році за звинуваченням у зв’язках із забороненими в Туреччині Робочою партією Курдистану і “терористичною організацією фетхуллахістів” (послідовники мусульманського проповідника Фетхуллаха Ґюлена). США у відповідь ввели санкції відносно двох турецьких міністрів — юстиції та внутрішніх справ, та підвищили для Туреччини мита на сталь і алюміній до 50% і 20% відповідно. 12 жовтня суд турецького міста Ізмір засудив Брансона до трьох років в’язниці, проте ухвалив звільнити його з-під варти, взявши до уваги вже відбутий ним у процесі розгляду справи термін. Суд також зняв із нього заборону на виїзд із країни.
Після звільнення Брансона і повернення пастора в США президент Дональд Трамп заявив про те, що Сполучені Штати і Туреччина можуть налагодити чудові стосунки.
Туреччина є одним із найстаріших членів Північноатлантичного альянсу — разом із Грецією вона приєдналася до блоку 18 лютого 1952 року, через три роки після підписання Північноатлантичного договору. Основа прийняття в Альянс “не північноатлантичних” членів — Греції і Туреччини, — лежить в основі доктрини Трумена — розширення військової та економічної допомоги державам, вразливим до радянської загрози. Вступ Туреччини до Північноатлантичного альянсу з одного боку захистив Анкару від постійної загрози захоплення Чорноморських проток із боку СРСР, з іншого дозволив НАТО посилити її “південний фланг”. Відразу після розпаду Радянського Союзу Туреччина підтримала ідею розширення НАТО в рамках політики “відкритих дверей”, спрямовану на прийом до НАТО країн колишнього соціалістичного табору, а також бере активну участь у механізмах партнерства з державами Чорноморського регіону і Південного Кавказу, які не є членами НАТО.
Як раніше інформував УНН, Сполучені Штати серйозно стурбовані нанесенням Туреччиною ударів по позиціях курдів із загонів “Сил народної самооборони” на півночі Сирії. Про це повідомив у середу на брифінгу заступник керівника прес-служби Держдепартаменту Роберт Палладіно.