"Із закінченням терміну дії даного газового контракту Україна може остаточно втратити свій транзитний потенціал і всю газотранспортну інфраструктуру всередині країни. У разі реалізації оптимістичного сценарію після закінчення терміну дії контракту Росія значно скоротить обсяги транзиту газу по території України. При реалізації ж песимістичного сценарію і зовсім відмовиться від використання української ГТС. Для України це стане справжньою катастрофою.
Росія неодноразово заявляла про плани припинити транзит газу через територію України після 2019 року. З такими заявами виступили голова ПАТ “Газпром” Олексій Міллер і міністр енергетики РФ Олександр Новак. За словами Олексія Міллера, “Газпром” готовий розглянути продовження транзитного контракту з “Нафтогазом України” після 2019 року, але лише на прийнятних для Росії умовах.
Не на користь України і політика РФ і ЄС щодо диверсифікації шляхів транспортування газу на європейський споживчий ринок. Першим тривожним сигналом для України став запуск “Північного потоку” — цей експортний газопровід безпосередньо пов’язує Росію і європейських споживачів, минаючи Україну, і забезпечує високу надійність поставок російського газу в ЄС. Потужність двох ниток — 55 млрд куб. м газу в рік. Сумарна проектна потужність “Північного потоку” і нового проекту “Північний потік-2” становитиме 110 млрд куб. м газу на рік, що значно більше обсягів транзиту газу через територію України.
Другим таким сигналом став “Турецький потік” — новий експортний газопровід з Росії до Туреччини через Чорне море. Друга нитка цього газопроводу призначена для газопостачання країн Південної та Південно-Східної Європи в обхід України. Потужність першої і другої ниток “Турецького потоку” становитиме по 15,75 млрд куб. м кожна.
Як бачимо, реалізація проектів “Північний потік”, “Північний потік-2” і “Турецький потік” вже в найближчому майбутньому може привести до того, що Україна повністю втратить весь свій транзитний потенціал, а ГТС країни перетвориться просто на купу металобрухту.
Наприклад, в 2016 році транзит природного газу через українську газотранспортну систему для європейських споживачів виріс, в першу чергу за рахунок збільшення споживання газу в ЄС, на 23% і становив 82,2 млрд куб. м, в 2014 році — 62,2 млрд куб. м, в 2015 році — 67,1 млрд куб. м. Пропускна потужність української ГТС — 288 млрд куб. м на вході і 178,5 млрд куб. м на виході в рік, в тому числі в країни ЄС — 142,5 млрд куб. м, в Молдову — 3,5 млрд куб. м.
Це при тому, що в разі транзиту газу менше 60 млрд куб. м в рік ГТС стає нерентабельною. Наприклад, в підписаному газовому контракті в 2009 році Україна брала на себе зобов’язання здійснювати транзит 120 млрд куб. м російського газу в ЄС і не менш 110 млрд куб. м щорічно аж до січня 2019 року.
Втрата обсягів транзиту газу спричинить за собою значні економічні наслідки і банкрутство НАК “Нафтогаз України”. За 9 місяців 2016 року НАК “Нафтогаз” отримав чистий прибуток у розмірі 25,5 млрд грн, яка була сформована за рахунок прибутку від сегмента “Транзит природного газу” на 78%, або на 19,8 млрд грн. У порівнянні з відповідним періодом 2015 року результат сегмента “Транзит природного газу” збільшився на 5,3 млрд грн, що стало наслідком зростання обсягу транзиту на 8,7 млрд куб. м і девальвації національної валюти.
У разі відмови після 2019 року від використання ГТС України і диверсифікації поставок газу через газопроводи “Північний потік-2” і “Турецький потік” Україна зазнає колосальних втрат, а бюджет країни недоотримає десятки мільярдів гривень. У кінцевому підсумку в разі повного припинення транзиту російського газу в Європу по ГТС України наша країна втратить значну частину доходу (на сьогоднішній день це близько 2 млрд дол. на рік), а вартість самої газотранспортної системи, за підрахунками “Нафтогазу”, знизиться в п’ять раз.
В інтерв’ю “5 каналу” голова НАК “Нафтогаз України” Андрій Коболєв заявив: “Україні буде дуже важко залишатися транзитною країною для російського газу без залучення європейської компанії до управління своєю газотранспортною системою”. Він вважає, що в разі реалізації “Північного потоку-2”, а також “Турецького потоку” Москва може перестати постачати газ через Україну.
Говорячи про ідею залучення європейської компанії до управління газотранспортною системою України, пан Коболєв помиляється. На сьогоднішній день немає не тільки підстав, але навіть передумов для реалізації даної ідеї, так як це не вирішує головну проблему — не забезпечує інтерес Росії в подальшому здійснювати транзит газу через Україну. Адже і в “Північному потоці”, “Північному потоці-2” і в “Турецькому потоці” Росія є акціонером, вона фінансово зацікавлена в завантаженні саме цих потужностей. Залучити європейську компанію до управління українською газотранспортною системою можна. Але хіба це зацікавить РФ транспортувати блакитне паливо по українській ГТС? Ні! Зберегти газотранспортну систему України в цих умовах реально тільки в тому випадку, якщо до управління ГТС будуть залучені всі три учасники даного процесу, а саме: Росія як постачальник, Україна як транзитер і країни Євросоюзу як кінцевий споживач блакитного палива. При цьому головне — зацікавити Росію експортувати газ по нашій трубі до Європи.
У зв’язку з цим необхідно скасувати прийнятий Верховною Радою Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо реформування системи управління Єдиної газотранспортної системи України” від 18.06.2014 № +1645-VII з метою вилучення дискримінаційної норми, що дозволяє уряду створити оператора газотранспортної системи (ГТС ) країни, в якому частку до 49% можуть отримати інвестори з США та ЄС. До речі, це норма дискримінаційна не для Росії, а саме для України, для нашої економіки, спрямована за вказівкою Заходу на її знищення. Скасування зазначеного закону дозволить залучити до управління ГТС України представників головного і єдиного постачальника газу — Росії.
У цих умовах єдиний вихід для України — створення консорціуму з управління газотранспортною системою країни. Передача консорціуму в управління ГТС України дозволить залучити до управління необхідні структури всіх трьох учасників і знайти оптимальний баланс в російсько-українсько-європейських енергетичних відносинах. Однак головне і беззастережну передумову — створення консорціуму з управління ГТС України, тому що альтернативного шляху збереження Україною статусу транзитної країни для постачань російського газу просто немає", - написав В.Медведчук.