"Будапештський меморандум – унікальний випадок, коли нам зобов’язанні... ми володіли третім за потужністю ядерним арсеналом: 176 міжконтинентальних балістичних ракет, 44 важких бомбардувальники з понад тисячею ядерних крилатих ракет великої дальності, а також 1240 боєголовок. Так, це не значить, що з України полетіла би ракета на Німеччину чи США. Але це значить, що... всім би довелося витрачати додатково величезні суми на оборону. Я думаю, йдеться не про десятки, а сотні мільярдів доларів... ми мусимо вибудовувати свій діалог з країнами-гарантами наступним чином: шановні друзі, ви на зекономлені кошти допоможіть нам відновити систему ППО, відбудувати практично з нуля флот і укріпити наші можливості для протидії вторгненню на суші", - каже Андрій Сенченко.
Також експерт здивований, чому досі, на 5-му році війни, не створений Орган, який збиратиме докази і висуватиме претензії державі агресору за заподіяні збитки.
"Якщо ми говоримо про юридичний фронт, то є яскравий приклад – конфлікт Іраку з Кувейтом. Це ще було при Саддамі Хусейні, майже 30 років тому. Ірак напав на Кувейт. Тоді військові дії тривали 2 доби. Після цього було 7 місяців окупації. Кувейт, порівняно з Україною – це крапка на карті. Так ось сума претензій, яку пред’явив Кувейт Іраку в інтересах держави, бізнесу і постраждалих громадян, перевищила 462 мільярди доларів. А у нас ніхто цим не займався. Я очолюю громадський рух "Сила права", ми вже 4 роки воюємо на юридичному фронті в інтересах українських громадян, які постраждали від російської агресії, допомагаємо в подачі позовів проти держави-агресора і повністю надаємо юридичний супровід. У вересні 2016 року ми підготували, а Юлія Тимошенко, разом з групою депутатів, подала проект закону 5183. Це проект, який звільняв від судового збору громадян України, що подавали позови проти держави агресора. 1,5 роки ми намагались пробитися з цим законом, але його блокують, бо там стоїть підпис Тимошенко. У нас 2 мільйони громадян постраждали. І звичайному переселенцю потрібно було заплатити близько 8000 гривень за позов проти держави-агресора. Ми 1,5 роки намагалися довести необхідність ухвалення цього закону, але марно. Зрештою, вдалося продавити цю норму в законі про Донбас, котрий приймався в січні цього року", - пояснює Сенченко.
Ще один вектор розвитку ситуації – це контракти нового зразка з професійними військовослужбовцями.
"Наша армія, на жаль, слабка організаційно і недостатньо фінансується. Близько третини офіцерів збирається звільнятися, оскільки вони взагалі не бачать в армії для себе перспективи. Українська армія беззаперечно сильна духом людей, котрі захищають свою країну. Проте, на жаль, слабка організаційно, не проведені внутрішні реформи. Вся наша вертикаль настільки зацементована, що, по суті, перетворюється у вертикаль безвідповідальності. Це одна з величезних проблем, котру потрібно зламати в армії, і навчитися довіряти командирам. Тоді ми будемо гнучкими та мобільними.
Якщо в 2015 році зарплата рядового контрактника без бойових доплат складала 1,6 по відношенню до середньої зарплати по країні, то, буквально в жовтні 2018-го, вона становила 0,9. Усе вже давно з’їла інфляція. Вчасно рішення не ухвалили, механізми індексації не ввели і т.д. В результаті, людина відслужила короткий контракт і звільняється. А ми вже витратили на нього кошти, навчили його. Ми розробили новий контракт військовослужбовця. І це не просто 4-5 сторінок угоди, а зміни до всіх законів, що гарантуватимуть захист і підтримку військовим і членам їх родин", - коментує експерт.