Включення сіл до міських громад надає жителям цих населених пунктів переваги у доступі до різноманітних послуг. Але багато чого залежить від того, наскільки влада міст, які стали центрами громад, виконує взяті на себе зобов’язання. Таку думку озвучив голова Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко в коментарі УНН.
За словами експерта, методика об'єднання територіальних громад передбачала, що першим кроком спочатку мало бути вирішене питання про межі міст і селищ. Тобто, визначити невеликі населені пункти, які однозначно потрапляють у зону притягання цього міста.
"Міста повинні мати простір для розвитку, якщо в цьому просторі попадаються існуючі села, то вони мали б інтегруватися в об’єднану територіальну громаду з центром в місті, і, звичайно, у цьому випадку місто повинно було б докладати зусиль для того, щоб зацікавити жителів цього села в приєднанні до міста", - зазначив Ігор Коліушко.
Водночас, під час адмінреформи були непоодинокими випадки, коли на догоду своїм інтересам голови сіл не хотіли приєднуватися до міських громад.
"У результаті у нас вийшла ситуація, коли в багатьох приміських селах голови цих громад прочитали, що має бути розширення міст і так далі, і придумали засіб боротьби з цим.
Чому? Тому що вони голови сільських громад, і вони найбільше виграють від ситуації, коли село є дуже близько біля міста, але не включене в міську територіальну громаду. Це призводить до того, що в місті є дорога земля, там хочуть будувати котеджі і так далі, але всім цим розпоряджається не місто, а сільський голова і сільська рада, яка, як правило, дуже сильно політично афілійована з головою, тобто взагалі залежна від голови. І от, фактично, керуючись цим, не бажаючи втратити оцей вигідний статус, можливість дуже дорого продавати землю, вони придумали, що можна робити об’єднання не в бік міста, а навпаки - у протилежний бік", - пояснив експерт.
При цьому Коліушко озвучив очевидні переваги включення сіл до міських громад.
"Що місто може давати? По-перше, жителі цих сіл і так, незалежно, чи входять вони в громаду чи ні, вони користуються міськими школами, закладами культури, освітніми закладами, міською медициною, і тут виходить таке паразитування. Коли село включається в міську громаду – усе це відповідно стає доступним жителям цього села, і ніяких проблем тут немає.
Плюс, міста мали б зразу допомагати їм із транспортною інфраструктурою, з дорогами, тобто приєднувати їх таким чином, щоб людям було зручніше доїжджати в будь-яку точку міста.
Там, де вдалося нормально, де міста проявили розум, де вони все це пообіцяли селам, – вони погодилися і пішли на добровільне об’єднання чи приєднання", - підсумував Ігор Коліушко.
Додатково
Староста села Требухів Андрій Цахло в коментарі УНН розповів, що після включення населеного пункту до Броварської громади Київської області він став динамічніше розвиватися, відбулися позитивні зміни у комунальній сфері, у напрямках медицини, освіти та наданні різноманітних послуг.
"Однозначно, це було правильним рішенням. Село почало динамічніше оновлюватися та розвиватися. Це видно по благоустрою, медицині, освіті, адмінпослугам тощо. До прикладу, наш ліцей розрахований на 800 учнів, підвезення до нього потребували 200 школярів. Шкільний автобус, який у нас був міг перевозити лише 75 учнів. Ми подали заявку, і за сприяння Броварської міськради, співфінансування з місцевого та обласного бюджетів отримали ще один автобус, який вже працює на маршруті та перевозить дітей. Маємо в ліцеї капітально відремонтоване сучасне укриття, яке може вмістити усіх учнів. Завершуємо ремонт укриття в дитячому садочку. У закладі вже встановили сучасну систему вентиляції, завершується заміна каналізаційних труб. Усі наші комунальні установи на 100% готові до опалювального сезону. З освітленням у нас все супер, коли ми об’єдналися з містом, - з’явилися сучасні ліхтарі і вулиці нові почали освітлюватися", - зазначив Андрій Цахло.
Нагадаємо
Міський голова Броварів Ігор Сапожко в ексклюзивному інтерв’ю УНН розповів, що у селах, які увійшли до складу громади, спершу було чимало проблем. Зокрема, у Требухові три роки поспіль не могли ухвалити бюджет. Село не розвивалося, проблеми накопичувалися роками, їх потрібно було вирішувати.