— Пане Руслане, сьогодні Ви — один з-поміж майже 30 охочих позмагатися за крісло Гаранта Конституції України. Найголовніше, що хвилює українців, і чого вони очікують від нового президента, — це завершення військового конфлікту на Сході. Тому питання таке: як Ви особисто маєте намір зупинити війну?
— Ми пропонуємо чітку позицію — потужні Збройні сили, зміна дипломатії та напрямку міжнародного тиску. Бо, на превеликий жаль, нормандський формат не відповідає сучасним вимогам... Ми маємо переглянути фінансування ЗСУ. Ми маємо змінити закон про військовий податок (про 1,5%), маємо ухвалити закон про військовий податок з прибутку: заробили 10 млн — віддали 10%. Тобто, військовий податок з олігархів.
“Маємо ухвалити військовий податок з олігархів”
— Це щодо реформ фінансування армії. Але як бути з РФ? Наприклад, один з Ваших опонентів, Володимир Зеленський, говорить про готовість сісти із Кремлем за стіл переговорів...
— Я не хочу загалом оцінювати цього кандидата, його професію. Але з точки зору його (Зеленського — ред.) ідеології, за якою він хоче формувати країну, і на яких засадах вести себе з агресором, то мене це лякає і тривожить. Не можна сьогодні допускати до керівництва країною людей, які не бачать імовірності реалістичного протистояння надпотужному і дуже високоорганізованому ворогові.
— Тож, чи правильно я розумію, що Ви повністю виключаєте сценарій, пропонований Зеленським, — розпочати прямі перемовини з Путіним?
— Це є не реалістична фантастика. Я не вірю тим, хто каже: давайте сядемо і через добре слово домовимося із керівником Московії, щоб він віддав нам анексований Крим і окупований Донбас. Таке говорить або людина із іншої планети, або той, хто реально хоче здати державу. Таких речей не бува у природі, у міждержавних взаєминах із агресором. Тобто, пропонуючи таке, він (Зеленський — ред.) думає, що агресор візьме і по доброті душевній й віддасть анексовані території?
“Домовлятися з РФ може лише той, хто хоче здати Україну”
— Оскільки вже зайшла мова про Зеленського, який, до речі, має сьогодні найвищий рейтинг, то як, на Вашу думку, українці мають розцінювати його бізнес у РФ? Ми ж розуміємо, що вихід з офшорної компанії — це формальність, яка не скасовує ймовірний подальший дохід від російського бізнесу...
— Росія — це країна агресор, яка має активний вплив не тільки в Україні, а й по всьому світу. Ми навіть бачимо, що партнери України, члени нормандської групи теж перебувають під впливом РФ. Зокрема, вони купують газ і будують газогін в обхід України. А це яскравий приклад того, як вміє Росія тиснути економічними важелями на країни світу, зокрема, і на людей. Якщо ви бачите, як вони вміють працювати у цьому напрямку, і є людина, котра має там активи, свій бізнес там, то вона точно буде підпадати під певний вплив ФСБ, військової розвідки тощо.
Прямим текстом, якщо Верховний Головнокомандувач мав або має стосунки із країною агресором, то ми можемо програти війну. Це можуть бути величезні втрати. Тиск іноземних спецслужб країни-агресора тощо.
Друге, ми отримаємо невпевненість у партнері (Україні) з боку наших базових міжнародних партнерів. Якщо бачать, наприклад, що Верховний Головнокомандувач не хоче воювати із агресором, а хоче з ним домовитись і вести з ним бізнес — то чи будуть вони вкладати кошти у допомогу Україні? Звісно, ні. Тобто, це є відсутність довіри від найпотужніших гравців світу. І, на превеликий жаль, ми це маємо вже від США — вони бачать, що Україна торгує з країною-агресором, з Московією, 11 з 24 обленерго належать Бабакову, тут працює “Альфа банк” Фрідмана, і відповідно, найпотужніші гравці, які можуть тиснути на Москву, не хочуть вкладати гроші в країну, яка із нею торгує. А якщо ще й у Верховного Головнокомандувача там бізнес — допомоги з-за кордону нам реалістичної не чекати.
“Якщо Верховний Головнокомандувач має стосунки із країною-агресором, то ми можемо програти війну”
Українці розуміють, що Москва не зупиняється на Кримові і на Донбасі, їй потрібне відновлення колишнього Радянського Союзу. Це є стратегічна мета. І для того, щоб зберегти свою країну — це базове завдання відстояти свою незалежність і забрати свої території. І тільки боротьба на всіх фронтах, як військовому, як дипломатичному, як економічному, як ідеологічному — це є єдина формула, якою можна відстояти незалежність, іншого варіанту немає. Бізнес у Росії — це крок назад, це відсутність боротьби на ідеологічному фронті
“Москва хоче відновлення колишнього Радянського Союзу”
— Добре, Ви свого часу проходили військову службу в зоні АТО, і говорили про те, що це важливо, аби претендувати на пост Головнокомандувача. Ви можете оцінити шанси тих, хто не проходив військову службу в АТО? І чому рейтинги окремих з них є вищими від Ваших?
— Враховуючи виклики, які сьогодні існують, а це — війна, то знання сьогоднішнього стану ЗСУ, не показового, не парадного, а реального, знання психологічного та ідеологічного стану підготовки ЗСУ я вважаю надважливим. Декілька днів тому я приїхав зі сходу України. Я проїхав від Попасної до Авдіївки, спілкуючись із різними підрозділами: і артилерійськими й іншими бригадами, в яких я служив. Я маю чітке розуміння, які сьогодні необхідні базові кроки для переоснащення, для переозброєння армії, залучення якої техніки є вкрай необхідним, що треба вкладати — кошти і ресурси. Я розумію, які програми треба започатковувати на державному рівні, зокрема, щодо забезпечення військовослужбовців житлом і не тільки...
На превеликий жаль, якщо ви не служили і якщо ви не володієте цією інформацією — вам буде дуже складно в короткий термін — адже війна не передбачає запасу часу — ознайомлюватися з цим всім. Якщо людина не володіє цими базовими знаннями — їй буде дуже складно входити у цей процес.
— Із яким кредо йдете в президенти як Головнокомандувач?
— П’ятий розділ Конституції говорить про те, що Головнокомандувач відповідальний за оборону і за зовнішні зносини, і це є базові завдання. Ми маємо за приклад брати Ізраїль. Він перебуває в оточенні багатьох ворожих держав, але вони об’єднали суспільство єдиною метою — відстояти незалежність. Оце мав би бути приклад для майбутнього Головнокомандувача України. А українці — свідомий народ, і вони свій вибір зроблять правильно, розділивши балачки від реальних дій.
“Майбутній Головнокомандувач України повинен брати приклад з Ізраїлю”
— Про соратників. Дмитро Ярош заявляв, що підтримає Вас на виборах президента України. Утім, пішов на форум до Петра Порошенка. Ви розійшлися у поглядах?
— Ні, не розійшлися. Він, як і заявляв, підтримує Кошулинського. А на форум він був, тому що його запросили.
— І останнє запитання: якщо програєте вибори Президента, чи піде “Свобода”, інші представники націоналістичного корпусу на парламентські вибори?
— Ще з 2002 року є рішення партії — брати участь у всіх виборах. Звісна річ, треба максимально ефективно працювати. Ще ніхто не народився з татуюванням на грудях — я вічний депутат чи я вічний президент. Виконав свою роботу перед людьми — тому що ти найманий працівник — балотуйся далі.
— Дякую за розмову.