"Минуло вже чотири роки з дня підписання "других Мінських угод", а їх невиконання призвело до напівзамороженого конфлікту: активні бойові операції не ведуться, але щодня гинуть люди, в тому числі і мирні жителі, а градус напруги не спадає. Серед причин невиконання Мінських протоколів несамостійність політиків, залежність України від США, а "Л/ДНР" - від Росії, а також невизнання легітимності і втрата довіри сторонами стосовно один до одного", - пише він на своїй сторінці в Facebook.
Більш детальний аналіз ситуації Новинський провів у великому аналітичному матеріалі, опублікованому в газеті Сегодня.
Політик зазначає, що історія світових конфліктів є чимало ситуацій, коли заради досягнення миру навіть більш вагомим фігурам, ніж нинішній Президент України, доводилося йти на прямі переговори з сепаратистами. Яскравий приклад - переговори Шарля де Голля з лідером алжирських повстанців Ахмедом бін Белою в Евіані в березні 1962 року. Де Голль не питав, кого представляє бен Белла, хто йому виписав мандат, і яка його легітимність. На його думку, це непопулярне, але необхідне рішення принесло мир Франції.
Новинський вважає, що Мінські домовленості, здавалося б, сформулювали досить чітку дорожню карту досягнення миру на Донбасі, в країні і в регіоні: припинення вогню, прийняття необхідних законів, надання Донбасу особливого статусу в рамках України, проведення виборів, повернення Україні контролю над всією протяжністю державного кордону. Але виявилося, що вони стали утопією: мир так і не настав. І цьому є кілька причин.
Однією з головних політик вважає несамостійність політиків. "У війні на Сході України існують не тільки сили ООС (АТО) і збройні формування самопроголошених республік. За кожною стороною стоять інтереси великих світових гравців. Україна знаходиться під протекторатом США. "ДНР" і "ЛНР" - відверто маріонеткові утворення, політика яких повністю підпорядкована Росії. І, відповідно, конфлікт на Сході України - це екстраполяція конфліктних відносин між Вашингтоном і Москвою. Саме там лежать ключі до світу". Новинський передбачає на основі цього, що ми вже в кроці від дейтонського сценарію, коли питання майбутнього України обговорюється без участі самої України.
"Я переконаний, що посередником для встановлення довіри між Києвом і Донецьком з Луганському може стати головний суспільний інститут, який користується довірою у більшості українців по обидва боки лінії розмежування - Українська Православна Церква. Я вірю в те, що в результаті виборів 2019 року до влади в Україні прийдуть політики, здатні проявити волю, мудрість, уміння вибудовувати компроміси і здатність принести довгоочікуваний мир".